28.03.2015, 21:30

Рівненський священик: "Загиблі українські воїни отримали вінці Царства Небесного"

Настоятель парафії Святих великомучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії Рівненської єпархії Української православної церкви Київського патріархату - прот. Василь Приходько поділився роздумами про складну ситуацію, що склалася у нашій державі.
Отець Василь розповів про те, як пережити війну на сході, її причини, а також про героїчні подвиги наших військових.

Пряма мова протоієрея Василя Приходька:


Нам треба зрозуміти, що всі процеси, що відбуваються в суспільстві тісно пов’язані між собою. Враховуючи той факт, що українське суспільство є багатоконфесійним, то в цьому випадку ще важче знайти єдиний вектор розвитку. Варто наголосити на тому, що у кожній християнській конфесій є практикуючі та не практикуючі віруючі. На мій погляд, у православних конфесій, що є в Україні дуже високий відсоток саме не практикуючих християн. Вважаю, що ця цифра може сягати 70-80%. Що ми маємо на увазі під поняттям „не практикуючі віряни”? Непрактикуючі – це ті, які рідко відвідують храм Божий, рідко моляться, не знають значення того чи іншого свята. Практикуючі ж християни є їх протилежністю і в силу цього інакше дивляться на життя та по-іншому приймають важливі рішення. Вони розуміють, що все, що відбувається, - це воля Божа. Адже без Його волі жодна волосина з людської голови не падає, не кажучи вже про важливі зміни.

„Та проте перед Богом із них ні один не забутий. Але навіть волосся вам на голові пораховане все” – Луки 12:6,7

Саме тому Бог знає, що було в житті, що нас чекає і що ми можемо витримати. В багатьох виникає питання, то чому ж розпочалася війна, якщо Бог знає все наперед і усім керує? Адже війна – це руйнування людських доль, побуту, інфраструктури, а найголовніше – це смерть людей.

Тут треба чітко зрозуміти, що причина такого стану – це неправда і неблагочестива поведінка людей. Саме такі дії можуть приводити до таких наслідків як війна. Хоча, якщо це торкається когось особисто, коли людина стикається з такими життєвими обставинами, то їй важко прийняти такий хід подій.

Люди не розуміють, що вони неправильно жили до того, що вони не враховували того, що життя – це дарунок Бога і належить воно лиш Йому. Ми повинні віддавати Богу не матеріальні цінності, бо Йому це не треба, Він просить у нас щирої молитви і не номінальної, а реальної віри. Також і всі свої здобутки людина повинна віддавати на Божу славу. Процеси духовні вони прямо пов’язані з тими процесами державотворення, що ми бачили і бачимо нині.

Адже формально наша країна отримала незалежність вже давно, але свідомість людей залишилася ще радянською і спосіб життя теж був таким як раніше - безбожницьким. Бог дав нам термін 22 роки, до війни, щоб ми позбулися пострадянського синдрому, але ми не поспішали з цим боротися. Сучасне молоде покоління має вже інше мислення, а керівництво ж держави частково має ще те, минуле, мислення. Якщо ж говорити про керівників сусідньої держави, то у них і досі лишилося імперське мислення. Вони розуміли, що та система, що існувала, вже не може лишитися, але щоб хоч якось зберегти свою пропаганду вони вигадали так званий „руский мир”. А кому найлегше нав’язати таку систему? Непрактикуючим християнам. І вони це намагалися „всадити ” у наші голови. Наші „брати” усіма способами намагалися доводити не канонічність Православної церкви Київського патріархату, адже це їм заважало втілювати далі свою ідею. УПЦ КП зменшувало їх найважливіший, напевно, важіль – Московський патріархат і тим самим нівелювався його вплив. Адже всі давно вже зрозуміли, що якщо в країні є незалежна церква, то вплив „руского мира” стає все меншим.

Бог допустив для нас це випробування. Ми живемо в час війни і часто ми можемо почути, що там гинуть наші хлопці. Але особисто я категорично заперечую, що наші захисники гинуть.

Гине ворог, який прийшов на нашу землю і приніс страждання. А за вченням церкви, ті,хто поклали душу за Батьківщину, то вони не гинуть. Адже боролися з несправедливістю і за волю своєї держави. Бог дав нам життя і Він його забирає, ми не можемо керувати Його волею. Вбиті на війні воїни отримують вінці Царства Божого, а гинуть вороги, бо вони не наслідують Царства Божого. В цьому велика різниця.

Бог дає нам таке випробування, щоб саме в такому вигляді відкрилася вся імперська брехня, яка вже стільки часу існує. Диявол може перемагати в якихось випадках, але він перемагати лише тих, хто не сповідує віри християнської. Ця війна показала сутність бездуховності і неправди, вона показала її всьому світу. Тому Бог усе робить, щоб до Нього навернулася кожна душа, але не кожна людина прагне цього. Церква молиться за тих, хто воює, щоб вони ставали сильнішими і перемагали. І молиться за тих, хто вже поклав життя за наш захист.

Ми повинні знати, що з нами правда і з нами Бог. Ця війна – це велике випробування, але віруюча людина повинна знати, що з Богом вона його пройде. Якщо людина практикуючий християнин, то вона розуміє, що треба боротися з неправдою і тільки з Богом можлива перемога.


СТАТТІ ДО ТЕМИ:

Рівненський священик - про ставлення церкви до гороскопів

Рівненський священик - про терористів на Донбасі та захист Вітчизни [+ІНТЕРВ'Ю]
Щасливе Рівне