Бюрократична машина далі працює: у Рівному підприємству призначили "свого" керівника

Після Революції гідності всі українці, в тому числі й рівняни, вірили в те, що зміни в країні можливі, і тільки в наших руках доля наших підприємств, міст та країни в цілому. Проте ані сотня смертей на майдані, ані тисячі смертей на війні не здатні пробудити совість корупціонерів і зупинити бюрократичну машину, яка і далі сприяє тому, щоб вигідна для "кришувальників" система поборів та призначень справно працювала.

Так, на державному підприємстві "Рівненський інститут землеустрою" вже призначили "свого" керівника, який тільки кілька днів працював на підприємстві і відразу ж "злетів" до посади виконуючого обов’язки директора. Чому працівників інституту землеустрою обурює це новопризначення і хто повинен боротися за життя державного підприємства? Про все це далі.

Державне підприємство "Рівненський інститут землеустрою" виконує різноманітні землевпорядні, землеоціночні, топографо-геодезичні та картографічні роботи. Інститут працює на засадах самоокупності і платній основі відповідно до державних розцінок на замовлення громадян та юридичних осіб.

Серед таких же установ, що діють у кожній області, рівненський інститут посідає чільне місце. За підсумками роботи у 2015 році лише 5 державних інститутів землеустрою не мали боргів перед бюджетом і працівниками і лише два інститути землеустрою стали прибутковими. До числа цих двох входить рівненський.

Директором державного підприємства з 2009 року працював Віталій Люшин, який зміг налагодити роботу інституту, щоб той із банкрута перетворився у прибуткову і конкурентоспроможну структуру, з напрацьованою клієнтською базою та авторитетом. Напевно, саме тому заклад став "ласим шматком", а можливо й "кісткою поперек горла" для приватних бізнесових структур. Тому, очевидно, конкуренти рівненського інституту землеустрою швидко почали працювати над призначенням "свого" на посаду керівника. Така можливість для них відкрилася після закінченням терміну дії контракту вищезгаданого директора.



Коли посада керівника підприємства стала вакантною, працівники сподівалися, що виконуючим обов’язки директора до проведення конкурсу та до безпосереднього призначення оберуть когось із кваліфікованих спеціалістів інституту землеустрою. Адже вони, маючи багатий досвід роботи в установі, зберігатимуть добрі традиції та авторитет інституту на ринку землевпорядних послуг, а також будуть зацікавлені в його дальшому розвитку.

Однак виконуючим обов’язки директора підприємства було призначено "новоприбулого" інженера – особу, яка не має ні землевпорядної освіти, ні досвіду управлінської роботи. Того ж дня, коли закінчилася дія контракту Віталія Люшина (25 грудня), за вказівкою "згори" інженером-землевпорядником інституту став Юрій Шекель.



А вже 28 грудня саме його призначили виконуючим обов’язки директора ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
Звісно, ніхто не сумнівається в тому, що такий розвиток справ аж ніяк не збіг. Ситуація породжує багато питань: Оскільки Юрій Шекель не має професійних інтересів у землевпорядній справі, то що ним керує: керівні амбіції чи "можливості здобути" посаду? А можливо, він є просто засланим козачком приватних землевпорядних структур? У такому випадку, кому вигідно, щоб підприємство збанкрутувало, а понад 80 людей втратили роботу? Хто зацікавлений у тому, щоб успішне, конкурентоспроможне державне підприємство зникло з ринку надання землевпорядних послуг? У чиї руки потрапить клієнтська база і державні замовлення?

Оскільки постать Юрія Шекеля не випадкова у всій цій перипетії з державною установою, то відповіді на ці питання варто шукати у попередніх ділових зв’язках цієї особи.

Відкритим також лишається питання про те, хто повинен боротися за життя державного підприємства.

Чи це повинні робити лише працівники установи, яким може загрожувати затримка заробітної платні, а то й звільнення? Чи, можливо, у тому, щоб успішне державне підприємство розвивалося, мають бути зацікавлені Держгеокадастр, а також керівництво Рівненської області? Зауважимо, що в обласний бюджет державні підприємства сплачують податок у розмірі 20 відсотків, тоді як приватні – лише 5 відсотків. Таким чином, у збереженні й розвитку інституту землеустрою має бути зацікавлена обласна державна адміністрація. Усе це можливе лише в тому випадку, якщо чиновники дбають про свою державу, а не про власну кишеню.