Ведучий Андрій Осташ: "Моя робота – це моє хобі"

Свята, які організовував Андрій, дуже веселі, динамічні, яскраві, радісні, тому важко собі уявити, що в дитинстві шоумен ріс сором’язливим хлопчиком.

– Я, до якогось певного періоду в моєму житті, був занадто "зажатим" і закомплексованим. Для мене було реальною проблемою навіть попросити квиточок у тролейбусі закомпостувати. А піти в магазин і пояснювати, що мені потрібно, це були справжні тортури – я міг вистояти в одній черзі по три рази. "Хлопчику, тобі шо?…" – "Еее…еее…" – "Давай наступний підходь!" І я йду в кінець черги, знову збиратися з думками, – згадує з посмішкою Андрій.

“Надзвичайно приємно, коли кажуть щире та цінне “Дякую!”

– Тоді як все почалось? Як у Рівному з’явився МС Дюк Андрій Осташ?

– В мені завжди щось було, десь сиділо і рано чи пізно мало проявитися. І вже в педагогічному інституті, після першого курсу, влітку, я поїхав в Одесу працювати піонервожатим, а повернувся звідти зовсім іншою людиною. От уяви, перший курс, я сиджу за першою партою і "цикаю" на гальорку, щоб вони мені не заважали вчитися. У школі і в студентські роки всі мене називали Електронік або Дюшес (від Андрюша, Дюша), а потім, як я повернувся з "Молодої гвардії", це був 1994 рік, "Дюшес" скоротили і вийшло "Дюк". Я провів шість років у молодіжному театрі в "Текстильнику", займався СТЕМом (студентський театр естрадних мініатюр). Ми ще тоді організували команду, яка називалася "Харлей Девідсон", і навіть їздили з виступами на гастролі.

А потім у моєму житті з’явився "OT VINTA". Це був якраз мій 2-3 курс і я просто шаленів від рок-н-ролу (ну і досі так є). А у них були на той час проблеми з барабанщиками – вони могли знайти людину, яка вміла грати на барабанах, але для них було проблемою знайти людину, яка вміла грати на барабанах і любити рок-н-рол. Був такий рокенрольний клуб "Перехрестя" в Палаці дітей та молоді – вони там один раз у два тижні робили вечірки – танці, піджаки, краватки і всяке таке. І я у тому клубі був дуже часто і просто "здихав" на танцполі. Ну і ось вони побачили, що людині подобається рок-н-рол, "а давай попробуєм навчить грать на барабанах". Ось так я з’явився в "OT VINTA" і грав з ними приблизно чотири роки. Далі я переключився на іншу сферу діяльності.



– На яку? Чим ти почав займатися?

– Пішов гроші заробляти... (Сміється.) Ой, а ким я тільки не був… І барменом працював, і в магазині продавцем, потім трудився торговим агентом у кількох конторах. Зазвичай, я не затримувався довше, ніж на півроку. Я просто не міг довше працювати – мені ставало нецікаво. Десь у той час у Рівному з’явилися перші дискотеки, і в 1998 році я провів свою першу вечірку у клубі "Сто процентів" уже в якості МС Дюка. Я й досі страшенно переживаю перед кожним заходом. Працюю ведучим вже майже 20 років, але мандраж у мене завжди є... Плюс паралельно я трудився вантажником на складі… Я працював усюди, де була можливість. Потім почали поступово з’являтися корпоративи, ще якісь заходи… а потім – моє перше весілля…

– О, а про це, будь ласка, детальніше…

– Якщо я не помиляюсь, це був 2001 рік. Мене запросили туди як людину, яка провела би кілька конкурсів… повноцінно провести весілля я ще не наважувався. Пізніше, через три роки, одружувались мої найкращі друзі та попросили мене повністю провести їхнє весілля, а вже там я всіх "порвав". Тоді в мене не було багато знань, що таке весілля, як його проводити. Я десь краєм вуха щось там і чув, але людини, яка мене вчила б, не було. Весь досвід, який я набув у якості ведучого весілля – це виключно власний досвід. Десь щось бачив, чув, пробував, аналізував, робив висновки. Те, як я проводив весілля п'ять років тому і зараз – це далеко не одне і те ж саме, – постійно з’являються нові тенденції та різні "фішки".

– Тобто фактично весь твій стиль проведення заходів був створений самостійно, без великої бази знань, як їх проводити?

– Так, це точно зіграло мені на руку. Постійно ставлю себе на місце глядачів, гостей або молодят – чи сподобався б мені цей ведучий? Зовсім нещодавно на одному весіллі до мене підходить хтось із друзів молодят, подивився, що я роблю, і говорить (а це якраз був етап підготовки до приїзду молодят): "То ти реально весільний чітер!" Чіт – це спеціальний код, що використовується у відеоіграх для полегшення гри і дозволяє обходити деякі обмеження. Тобто я отакий весільний полегшувач – людина, яка допомагає всім швидко та безболісно пройти саму гру "Весілля"...

Весілля дуже подібні одне до одного, але можуть бути нюанси в настрої, загальній атмосфері… а формула буде подібна – зустріч, перепій, три рази до столу, фата, букет і коровай… По-іншому ти його не зробиш, але це і не потрібно. Люди, які прийшли на весілля, повинні розуміти, що відбувається з ними зараз і що відбуватиметься з ними далі. І перше, за що я борюся при складанні сценарію, весільного плану – це зручність, бо якщо людині на весіллі некомфортно, це проблема.



– Ось ти зустрічаєшся з молодятами, дізнаєшся при них більше… а що далі, з чого саме починається твоя робота як ведучого?

Робота ведучого на весіллі починається одразу з першої зустрічі з молодятами, на етапі планування та підготовки до свята. Зазвичай, я, як мінімум, перед весіллям молодят бачу двічі – на першій зустрічі вирішуються організаційні моменти, а на другій, десь приблизно за три тижні до самого весілля, зустрічаємось ще раз і вже більш детально все плануємо. На той момент молодята вже чітко для себе знають, що вони хочуть, а що – ні. І дуже зручно, щоб на такі зустрічі приходили їхні батьки, щоб вони теж знали, що і за чим буде відбуватися, й не виникало сюрпризів і зайвих питань на самому святі.

– А в чому відмінність між тамадою на весіллі та ведучим?

– Ведучий – це людина, яка координує, проводить і коментує всі процеси, які відбуваються на весіллі, не ставлячи себе в голові кутка. А тамада, у класичному розумінні, це людина номер один, весілля – це її концертний вихід. Наприклад, тамада сам говорить тости й вітає молодят, а я лише надаю слово і можливість привітати іншим людям. Мене ніколи не має бути забагато на святі.

– А які ти можеш дати поради молодятам? З чого потрібно починати організацію весілля?

– Дуже важлива порада для всіх молодят – намагайтеся уникати категоричності у своїх рішеннях. Завжди потрібно пам’ятати, що на весіллі може відбуватися будь-що, якщо це не суперечить здоровому глузду і Кримінальному кодексу України.

Я всім нагадую про існування правила п’яти пальців – як тільки ви визначились з датою проведення свого весілля, потрібно забронювати послуги, які в день вашого весілля не можуть бути надані одночасно у двох місцях – це ресторан, ведучий, музика, фото та відео. І не відкладайте це на потім, бо може статися так, що будете замовляти послугу, не яку ви хочете, а ту, яка ще не зайнята. А це не завжди те саме.

– Весіллями ти займаєшся ось уже дванадцять років… Але ж поле твоєї діяльності – не тільки весілля?

– Абсолютно ні. Існують ще корпоративи, дні народження, ювілеї, хрестини, тим паче я працюю на радіо, є резидентом нічного клубу як "ЕмСі", мав досвід роботи на "Рівне 1", мрію знятися в кіно… За більш ніж півтора десятка років роботи у цій сфері мав можливість проводити найрізноманітніші заходи. Напевне, простіше було б перерахувати, що я ще не проводив! Мені подобається проводити заходи маленького масштабу і загальноміські. Але до душі не тільки їх вести, а й бути організатором таких.

Окремо хочу відзначити весілля, – захід, не зважаючи на класичність формату, чи не з найвищім рівнем відповідальності. Це свято є неповторним, і слід докласти максимум зусиль, аби уникнути всього, що може весілля зіпсувати. Це не завжди просто, але завжди цікаво. На самому весіллі я не просто ведучий. Я і ведучий, і адміністратор, і режисер, намагаюсь координувати взаємодію всіх ланок, які обслуговують процес, – музика, кухня, фото/відео, щоб усе це було гармонійно, рухалось один за одним і не виникало жодних непотрібних пауз.

Моїм головним натхненням у роботі є віддача та позитивна реакція людей, а також моя дружина. Вона завжди щось може підказати, порадити, чітко розуміє мою роботу і головне – не ревнує мене до неї. Вона давно вже зрозуміла, що, вийшовши за мене заміж, залишається без свят. Адже всі свята я проводжу на роботі. Ми з моїм звукорежисером навіть сміємось, що у пік сезону весіль один з одним проводимо більше часу, ніж з дружинами...

Моя робота є моїм хобі та дарує можливість спілкуватися з новими людьми, можливість спостерігати за позитивними людськими емоціями. А коли ще й причетний до їх появи – взагалі кайф!

Андрій Осташ (МС Дюк)
професійний ведучий та організатор свят