Нотатки про буденний апокаліпсис: без права на помилку

Прочитав нещодавно доволі неприємну новину — водій заставив під’їзд до лікарні, через це карета “швидкої” не могла доїхати і батьки на руках виносили власну дитину, яка була у доволі критичному стані. Патрульні виписали водієві, який спричинив такі незручності, штраф. Багатьох коментаторів в Інтернеті ця новина обурила. Але була у багатьох і інша, цілком симптоматична реакція, яка загалом зводилася до того, що водій швидкої сам винуватий, адже місця для проїзду “було море”.

Нотатки про буденний апокаліпсис: мені можна!

Ось у цьому всі ми зав’язли.

Нотатки про буденний апокаліпсис: чарівник не прийшов

Щоб з нами не трапилося, буде дві головні реакції у оточуючих: якщо щось хороше, то заздрісне мовчання із обов’язковою “кислою міною”. А якщо щось погане, неодмінно з’явиться “добрий друг”, який із самовпевненно-ситим виразом обличчям скаже: “Сам винуватий!” і сакральне: “А я ж казав!”.

Немає нічого на світі, щоб не можна було прокоментувати цими двома фразами.

Коли ми спотикаємося на дорогах життя, нам всім хочеться відчути дружню підтримку, але це часто не про нас. Наші люди суворі, а ряди — надто щільні. Тому кожен живе як у шашках — на власній клітинці часто б’ючи інших, щоб пробратися, протиснутися “в дамки”.

Отак і живем. Як сапери.

Без права на помилку.

Підписуйтесь на новини "ОГО" у соцмережі Facebook та у Telegram