Томос для УПЦ: п'ять актуальних питань

VoxConnector звернувся до викладача Kyiv School of Economics та експерта з релігійних ринків Тимофія Бріка з п’ятьма невігласькими питаннями про Томос:

1.То дали Україні Томос чи ні? Коли вона його отримає “офіційно”?

Що таке Томос, навіщо його давати і чи дали його українській православній церкві (а не Україні) – це питання, яких соціологи та економісти намагаються уникати. Не так давно в Києві пройшла міжнародна конференція ‘Religion, Migration and Social Change in the Eastern Orthodox World’, де учасники жартома називали Томос «словом, яке не можна називати» чи «слово на Т».
Звідки такий острах? По-перше, треба добре знати історію та устрій церкви, а з цим у соціологів та економістів проблеми. По-друге, політичні рішення, які приймаються вузькими колами гравців, передбачити складно.
Томос – це указ, яким можна надати автономію чи автокефалію церкві. Саме слово можна перекласти як шматок (відповідно, дієслово буде означати ділити на шматки, різати).

Рада проголосувала за автокефалію української церкви

Чи може українська православна церква стати автокефальним «шматком» Православної церкви-матері? Цілком. Рішення про надання Томосу ухвалюється більшістю від складу Священного Синоду Церкви-матері. З початку 1990-х представники Української Православної Церкви Київського патріархату звертались до Константинополя з проханням надати Томос. Але ухвалювати такі рішення завжди складно. З одного боку, Російська православна церква вважає Україну своєю канонічною територією. Константинополь не наважувався на конфлікт. З іншого боку, українська сторона не мала єдиного фронту з цього питання і не сильно тиснула на Константинополь. Але саме зараз багато обставин склались на користь української автокефалії. Була і консолідована позиція з боку України, і сили УПЦ Московського Патріархату були слабшими, щоб протистояти цьому процесові. Та і стосунки між Константинополем та Москвою зараз не дуже добрі, тож у Константинополі не мали пересторог піти на конфронтацію з останньою.
Коли українська православна церква його отримає? Було заявлено, що це станеться після проведення успішного об'єднавчого Собору за участю УПЦ Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) і УПЦ Московського Патріархату. Причому щодо УПЦ МП зазначається, що мова йде про тих, хто хоче приєднатись добровільно.
Отже, наразі легітимної (визнаної Константинополем) автокефальної української православної церкви в Україні немає. Як і раніше, в Україні діє декілька православних груп. Томос буде отримано, коли ці групи зберуться на Собор та запропонують нову назву і статут.

2.Що це означає для УПЦ (КП) в плані її статусу як церкви та для її керівництва?

УПЦ КП - не єдина православна група в Україні, що виборювала автокефалію. УАПЦ самопроголосила автокефалію раніше, але так і не була визнана Константинополем. І для УПЦ КП, і для УАПЦ Томос означає дуже багато. Це канонічність. Простими словами, це статус легальності при виконанні релігійних обрядів.
Легітимний статус дозволяє легше запрошувати нових вірян. Якщо УПЦ КП та УАПЦ об’єднаються та отримають автокефалію, це може стати однією з найбільших православних церков світу. Більше того, існує ймовірність, що представники УПЦ МП також забажають приєднатись до нової автокефальної церкви. Відповідно, церква отримає більше ресурсів.
Крім цього, проукраїнська автокефальна церква може мати певні вигоди від взаємодії з державною владою. Саме українська держава в обличчі президента наразі сильно підтримує ідею автокефалії. Дані щодо реєстрації релігійних громад демонструють, що після Євромайдану відсоток зареєстрованих релігійних громад УПЦ КП виріс у більшості регіонів. Водночас УПЦ МП не мала такого зростання.



3.Що зміниться для вірян - наскільки їм важлива належність до патріархату?

Згідно з різними соціологічними опитуваннями, вірянами вважають себе від 70 до 90 відсотків українців. Але це формальний показник, який говорить лише про те, що українці можуть вважати себе релігійними, чи «не атеїстами». Кількість людей, які регулярно відвідують церкву, набагато менша.
У травні 2018 близько 30 відсотків підтримували створення помісної автокефальної церкви. 35 відсоткам було байдуже. У жовтні цифри були вже 54 проти 19. Такі зміни дають підстави вважати, що ставлення українців до цього питання є результатом активної політичної мобілізації.
Належність до конкретного патріархату не є важливою для всіх респондентів. Як показують деякі дослідження, більшість від 38 до 21 відсотків вірян в різний час говорили, що вони є просто православними, без вказівки патріархату. Більше того, інші дослідження, які спирались на панельні дані, показали цікавіший результат. Такі дослідження засвідчили, що віряни інколи відходять від визначення себе через патріархати і з часом переходять до загальних визначень (православний). А ось зворотній шлях відбувався дуже рідко.

Чи отримає сьогодні Українська Церква самостійність

В цілому, більшість вірян не сильно турбуються цим питанням і відвідують церкви, які є географічно ближчими, зручно розташованими, з приємними священиками. Лише меншість радикальних вірян звертають увагу на те, чи канонічним є обряд, наприклад, хрещення в УПЦ КП, чи ні.
Варто сказати, що «важливість» - це не єдиний механізм, який спонукає людей ходити чи не ходити до церкви. Взагалі, ми часто робимо щось навіть якщо мало про це знаємо чи не обов’язково розуміємо важливість такої дії. Іноді ми робимо речі за звичкою, тому що так роблять всі, тому що так зручно. Соціологічна література демонструє, що люди можуть частіше ходити до церкви та бути більш дисциплінованими вірянами там, де для цього є зручні умови. Які саме умови? Наприклад, наявність демократії та релігійного плюралізму. Якщо утворення нової церкви не завадить релігійній конкуренції, то і кількість вірян може зростати. Якщо ж отримання нової церкви матиме ознаки монополії, є висока ймовірність, що відвідування церков зростати не буде.

Хто та коли може отримати Томос в Україні (+ВІДЕО)

4.Скільки часу знадобиться українцям для переходу?

Час залежить від уміння українських церков домовлятися. Як було зазначено вище, необхідно провести собор православних церков України. Передбачити, що буде відбуватися з таким синодом, непросто. Митрополит Макарій, який очолює УАПЦ, заявив, що поки не відома ні назва нової церкви, ні інформація про її новий статут. Історично УАПЦ та УПЦ Київського патріархату вже мали непорозуміння. Адже відділення УПЦ КП від Російської православної церкви в 1992 супроводжувалось також і спробою її об’єднання з УАПЦ. Щоправда, повністю об’єднатись так і не вийшло. Також ще не зовсім зрозуміла позиція УПЦ Московського Патріархату – скільки (і в яких регіонах) представників цієї церкви доєднаються до єдиної церкви, коли (якщо?) така буде створена.

5.Якими будуть економічні наслідки отримання автокефалії?

Останнє питання є найскладнішим, і відповісти на нього можна дуже коротко -- складно сказати. Економічні наслідки для кого? Церкви отримують прибуток з пожертв, продажу свічок, ритуальних послуг. Також церкви не платять частину податків (наприклад, майновий та земельний за певних умов). Збільшення церкви за рахунок приросту приходів, очевидно, збільшить прибутки. Відповідно для УПЦ МП, яка може втратити частину приходів, наслідки будуть негативні. А для нової церкви, яка об’єднає приходи – позитивні. Також часто можна почути, що частина прибутків УПЦ МП йде до Москви, оскільки УПЦ МП є складовою РПЦ. Тим не менше, скільки саме грошей іде до Москви, невідомо. Більше того, якщо цей потік припинити і надати новій церкві свободу отримувати прибуток – чи буде це мати якийсь економічний наслідок для держави? Як уже зазначалось, частину податків церква не сплачує. Якщо дозволити собі пофантазувати, то непрямі позитивні економічні наслідки (які складно виміряти) можна очікувати, якщо розвиток церкви приведе до розвитку місцевих спільнот та довіри (існує думка, що розвиток соціального капіталу позитивно впливає на економічний розвиток). Але так само можна фантазувати і про негативні наслідки – розвиток консервативного релігійного світогляду серед населення може гальмувати інновації в соціальній сфері (наприклад, невизнання інклюзії для всіх членів суспільства, що важливо і для економіки). На жаль, досліджень на цю тему бракує, а фантазувати можна про що завгодно. Тож останнє питання поки залишається без відповіді.

Тимофій Брік, викладач Kyiv School of Economics, експерт з релігійних ринків