06.06.2021, 21:22

Чому в Україні зростає показник захворюваності на депресію: пояснюємо [+ПОРАДИ]

З кожним днем у світі, та в Україні зокрема, зростає кількість людей, що страждають на депресивні розлади, внаслідок чого стають непрацездатними, лишаються здоров’я, втрачають мотивацію до життя або навіть закінчують це життя самогубством. Ми пояснюємо, звідки береться депресія, які чинники впливають на її виникнення, чи можна її уникнути, і як боротися, якщо вона все ж з’явилася.
То що ж таке та депресія взагалі?

Якщо вдаватися до термінів, то депресія це психічний розлад на постійній основі, що триває не менше двох тижнів. Депресія – це точно не спосіб описати свій настрій, на кшталт «мені сумно» чи «мене засмутило те і те». Це не нудьга, а у жінок це точно не передменструальний синдром. Це хвороба. Така ж біологічна хвороба, як і всі інші. Тому ставитися до неї треба серйозно, і лікувати при найперших ознаках.

Згідно з даними ВООЗ, депресія є найпоширенішим психічним розладом, від якого потерпають майже 300 мільйонів людей у всьому світі. Ці люди пережили період серйозної депресії, на власному досвіді відчувши, чим вона відрізняється від сезонних коливань настрою або короткочасних емоційних реакцій на звичайні буденні труднощі. У найгіршому випадку депресія може призвести до самогубства, від якого щорічно помирають близько 800 000 людей. Це друга за частотою причина смерті серед молоді віком від 15 до 29 років, після смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

А чому вона виникає?

У кожної людини є для цього індивідуальні причини. Хтось може втратити рівновагу, через смерть близької людини, хтось через те, що потрапив в аварію, хтось через те, що втратив роботу. А когось до депресивних розладів може довести розрив з коханою людиною, зрада друзів, булінг чи навіть звичайна самокритика. Причин може бути багато, й іноді вони можуть поєднуватися.

Студентка третього курсу спеціальності «Громадське здоров’я» Національного університету «Острозька академія» Вікторія Климук говорить, що зараз до основних чинників виникнення депресії приєднався факт існування коронавірусу та умов, у яких ми живемо через нього.

«Зарубіжні фахівці уже розцінюють депресію, як епідемію світового масштабу. Карантинні обмеження стали каталізатором розвитку депресії та депресивних розладів. Люди не пристосовані до будь-якого виду соціальної ізоляції, а нам доводилося сидіти вдома тижнями, місяцями. Відповідно, живе спілкування замінюється на спілкування в соціальних мережах, відбувається безперервний доступ до інформації, що притуплює роботу мозку і сприяє виникненню депресії», - зазначає Вікторія.

Також студентка Громадського здоров’я додає, що депресія може бути спадковою, і не залежати від волі людини повністю. Це відбувається через процеси у нашому мозку, які людина не здатна контролювати. Від нейромедіаторів відщеплюються аміногрупи: адреналін, норадреналін, дофамін, сератонін. Вони перестають вироблятися, через спадковий чинник.

Деякі люди мають сезонну депресію, що найчастіше розпочинається восени та взимку. Ймовірно, це пов’язано з тим, що закінчення року та похмура погода змушують людей більше задумуватися про невиконані життєві цілі та інші їхні проблеми.

Як я можу зрозуміти, що у мене чи моїх близьких розпочинаються /є депресивні розлади?

Насправді, ознаки депресії розпізнати дуже легко. Усе починається з того, що людина починає спостерігати у себе проблеми зі сном. Спочатку їй просто складно заснути, потім вона може засинати лише під ранок, або не засинати взагалі, а ще пізніше – людина починає прокидатися серед ночі по декілька разів, і боротися з цим стає нереально.

Другою з ознак є проблема з їжею. Людина або переїдає «заїдаючи» стрес, оскільки вуглеводи знижують здатність організму виробляти гормони стресу, або ж не має бажання їсти взагалі (це стається частіше).

Третім фактором є те, що людина втрачає здатність відчувати задоволення. Вона перетворюється на «овоч», який не має бажання ні з кимось говорити, ні кудись йти, ні щось робити для себе та свого майбутнього. Це зрозуміло, адже організм людини, що знаходиться у безперервному стресі, видає гіпертрофовану реакцію у стані прискореного метаболізму і підвищеного тонусу м'язів.

Чи є ще якісь симптоми?

Так.

Серед емоційно-когнітивних симптомів:
• Негативний образ себе і світу.
• Автоматичні негативні думки.
• Тривожність.
• Знижена концетрація.
• Втрата інтересу до життя, близьких, занять.

Серед фізіологічних симптомів:
• Відчуття постійної втоми.
• Різкі коливання ваги.
• Проблеми з кишечником.

Цікаво, депресія поділяється на категорії, чи вона одна для всіх?

Залежно від кількості симптомів та тривалості таких епізодів, депресивний розлад кваліфікують як легкий. Середній та тяжкий. У випадку легкої депресії людина може спробувати змінити спосіб життя та провести його моніторинг. Якщо йдеться про клінічну депресію, тобто середню та тяжку форму, то звичайна самодопомога тут уже не подіє. В таких випадках допоможе лише спеціаліст, до якого потрібно звернутися якнайшвидше.

Мені здається, що я один/одна, хто страждає настільки сильною депресією.

Ні, вам лише здається. У світі є маса людей, які думають як і ви. Депресією страждали і страждають тисячі людей. До того ж, як звичайних, так і відомих. Наприклад, художника Едварда Мунка у 1908 році госпіталізували через значне посилення депресивних симптомів і суїцидальних ідей. Вважається, що його найвідоміша робота «Крик» виникла якраз під час нападу паніки. Вінсент Ван Гог боровся з біполярним розладом. Під час психічного нападу він відрізав собі ліве вухо. Великий композитор Людвіг Ван Бетховен страждав від депресії і біполярного розладу. Через це більшу частину свого життя він був алкоголіком. Тож навіть такі історичні постаті мали цю хворобу, і ви точно не одні. Головне – не наслідувати їх приклад, і боротися з цією проблемою.

Що мені робити якщо я виявив у себе ознаки депресії і не хочу з цим затягувати?

Якщо ви відчуваєте, що є брак сил до життя, сприймаєте себе як "вижатий лимон" і такі відчуття тривають від двох тижнів та більше, то варто обов'язково звернутися до психотерапевта.

А якщо депресією страждає близька мені людина, але заперечує цей факт, чи можу я їй допомогти?

Ні, людині не можна допомогти, поки вона сама цього не захоче. У неї самої має бути бажання лікуватися. Її можна силоміць затягнути до психолога, психотерапевта, психіатра. Там їй, звісно, випишуть антидепресанти, але поки людина сама не буде налаштована на життя та на зміни в ньому, це все не матиме сенсу. Тому, насамперед, людину варто спробувати переконати в тому, щоб вона звернулася до спеціаліста. Але зробити це потрібно так, щоб це було її власним рішенням. Психолог знайде першопричину цієї проблеми, зрозуміє, звідки вона виникла та дасть якісь настанови їй та її рідним. У разі потреби направить до психотерапевта.

Чи робить влада достатньо для того, щоб допомогти людям з депресивним розладом?

Згідно з даними опитування ВООЗ «Атлас психічного здоров'я 2011», в середньому тільки 3% бюджетів охорони здоров'я витрачається на психічне здоров'я – від менш, ніж 1% в країнах з низьким рівнем доходу до 5% в країнах з високим рівнем доходу. За оцінками, 76-85% людей, що страждають на психічні розлади, не мають доступу до необхідного їм лікування. Як показало дослідження 2011 року, виявлення випадків депресії лікарями загальної практики ускладнене ще й тим, що майже у половині випадків пацієнти намагаються змовчати про її симптоми.

Чому ж люди про це мовчать? Це спричинено якимись факторами чи їхніми внутрішніми переконаннями?

Насамперед, це спричинено необізнаністю у цій темі. Людям завжди некомфортно говорити про те, чого вони не знають. Більшість людей старшого покоління заперечують існування проблем психічних розладів узагалі. Тому про це важливо говорити все більше, аби свідомість людей зростала, і вони розуміли наслідки своєї бездіяльності.

То чому, зрештою, проблема депресії така важлива, чому на неї варто звертати увагу, і що мені з того, що вона вирішиться?

За даними ВООЗ у Європі кожного року відбувається близько 128 000 самогубств. Число людей із депресивними розладами становить 40 мільйонів. При цьому, за даними опублікованих глобальних оцінок здоров'я станом на 2015 рік, показники поширеності цих розладів на рівні країн коливаються в діапазоні від 3,8% до 6,3% від загальної чисельності населення. Тож, чим більше уваги ми звертатимемо на цю проблему, чи більше говоритимемо про неї, чим більше намагатимемося допомогти собі та іншим, тим більше життів ми зможемо зберегти.
Щасливе Рівне