Місія витримати та врятувати, - як молода рівнянка рятує героїв на передовій

Інші намагаються тут, своєю щоденною працею робити свій важливий внесок у перемогу.

На полі бою, в гарячих точках, поруч з військовими завжди знаходяться військові медики. Часто від їх професійності, оперативності дій залежить не тільки здоров’я, а і подальше життя, як захисників, так і цивільного населення. В той же час не кожен медик зголоситься на те, щоб змінити життя в мирних медичних закладах на надання допомоги під звуки обстрілів та прицілами ворога. Але є ті, хто дійсно свідомо та самовіддано прийняв для себе таке рішення. Медиками на полі бою часто стають не сильні та могутні чоловіки, а тендітні жінки. Але вони на рівні виконують бойові завдання, бо тут перед усіма стоїть головне завдання – порятунок людських життів.

Саме такий шлях – змінити роботу акушера-гінеколога та рятувати захисників обрала рівнянка Анастасія Музика. Жінка вже давно думала про те, щоб змінити роботу в лікарському кабінеті на більш екстремальні умови, а тепер рятує життя на передовій у складі батальйону «Госпітальєри».



В мирному житті працювала з вагітними

Медикиня Анастасія Музика в мирному житті працює у Рівненському обласному Перинатальному центрі. Залишилася вона тут працювати повноцінно після завершення навчання в інтернатурі. В родині Настя не перша, хто працює акушером-гінекологом. У неї є вдалий приклад – батько, який теж працював у цьому закладі та передав для доньки свій досвід та ділився порадами.
До Анастасії завжди з радістю приходять пацієнтки. Її категорії – це вагітні та гінекологічні жінки. Також вона часто допомагає жінкам, які мають певні патології під час вагітності. А завдяки її фаховому підходу вдається зберегти вагітність та народити здорових немовлят.

- Під час пологів є ускладнення, що виникають тільки ближче до повного відкриття, до кінця першого періоду пологів, - ділиться роздумами Анастасія. - Після народження дитини жінка ще дві години перебуває у пологовій залі під активним спостереженням. Контролюємо щільність матки, щоб не пропустити ускладнення, що можуть виникнути у ранньому післяпологовому періоді.

Виклики стаються постійно, адже професія відповідальна. Тут ти допомагає не тільки жінкам, а і робиш свій внесок у народження нового життя. З періоду повномасштабного вторгнення у Анастасії також побільшало роботи. Адже до обласного центру приїжджали вимушені переселенці і серед них, звісно ж, були і вагітні жінки.

Лікарка пригадує, що були жінки з Харківщини, Київщини, Донеччини, Херсонщини. Кожна, приходячи на прийом, хотіла не тільки отримати реальну допомогу, що стосувалася перебігу вагітності, а і найголовніше – поділитися своєю історією та почути слова підтримки, розради.
- Насправді кожна історія була унікальною. В деякі моменти разом з вагітними мені доводилося сміятися. А в певні моменти просто плакали обоє від болю та розпачу, - згадує медикиня. – Багатьом з них довелося пройти дуже складний шлях для того, щоб народити дітей не під обстрілами, а в нормальних умовах тут, у Рівному. Я ще раз переконалася наскільки сильними є наші українські жінки та на що вони готові заради власних дітей.

Тривала підготовка до остаточного рішення

Перші думки в Насті з’явилися ще у далекому 2016-ому. Але тоді далі поглиблення знань медикиня не пішла. Розпочала більш детально вивчати тактичну медицину і морально готувалася до всіх можливих розвитків подій, які можуть бути на війні. Для того, щоб бути підготовленою Анастасія проходила численні вишколи та тренінги з тактичної медицини. Це все поглибило знання медикині в плані надання медичної допомоги, в тому числі пораненим.
Жінка довго не вгаалася, в якому сааме батальйоні хотіла би нести службу. Адже її брат, до речі. Теж медик. Пішов допомагати на передовій. То приєднався сааме до «Госпітальєрів». Тоді з родиною вони підтримували, як його самого. Так і побратимів, з якими він рятував життя пліч-о-пліч.

А після того як чоловік водій – парамедик повернувся після першої ротації, у жінки сформувалось остаточне рішення – зробити все, щоб бути максимально результативною на передовій. Так, тепер Анастасія – невід’ємна частинка батальйону “Госпітальєрів”. Родина спочатку не дуже хотіла, щоб донька прямувала в саме «пекло війни». Але зрозуміли, що це для неї не поспішне, а виважене рішення. Тому батькам нічого не залишилося, як підтримати доньку та всіляко допомагати. Звісно ж хвилювання залишається, адже це не перебування в тилу, а постійний рух по усіх гарячих точках та перебування по усій лінії фронту.



Повертається до перинатального центру

Упродовж місяця лікарка відпрацювала у складі медичного батальйону та знову повернулася до перинатального центру. Весь колектив з радістю зустрів свою легендарну колегу.

Головна лікарка закладу Вікторія Єнікєєва каже, що дуже пишається тим, що у її медичному закладі працюють саме такі медики, які самовіддано працюють. Як тут, в тилу, так і рятують життя наших героїв на передовій.

- Анастасія безвідмовна у роботі. Цікавиться усіма новинками у медицині. Ми пишаємося, що вона у такий важкий для держави час зробила такий вибір. Не кожен на такий вчинок здатен, - наголосила головна лікарка.

Стабілізувати хворого і дати шанс на життя

Там, на передовій, Настя займалася стабілізацією важких пацієнтів. Цей етап є надзвичайно важливим для того, щоб далі можна було евакуювати пораненого та доставити до медичного закладу чи туди, де в кращих умовах можна надати медичну допомогу.

Серед травм, з якими найчастіше зустрічається лікарка - це мінно-вибухові травми, осколкові поранення як серед мирного населення, на жаль, так і серед бійців. Настя каже, що зараз медичне забезпечення на рівні. Відбувається це не тільки завдяки підтримки держави та фінансуванню від Міністерств, а в значній мірі і завдяки волонтерам, які оперативно реагують на усі запити та знаходять ліки, знеболювальні та інші необхідні матеріали.

Про те, чи не було страшно, медикиня відповідає, що чекала на гіршу свою реакцію. А на передовій змогла зібратися та злагоджено, з командою виконувати свою роботу. Адже для емоцій немає місця.

-Я витримала, - говорить Анастасія. – А ще - збирається знову повертатися туди, де її знання та вміння так потрібні.




“Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів"