Острозький замок має майже 600-річну історію, однак сьогодні музей прагне бути відкритим для кожного відвідувача. У заповіднику поступово впроваджують принципи безбар’єрності: адаптують експозиції, створюють тактильні матеріали, аудіоописи та шукають рішення, які дозволяють поєднати сучасні потреби людей із вимогами збереження культурної спадщини.
Про те, як змінюється музейний простір і чому доступність – це значно більше, ніж архітектурні рішення, розповів в.о. директора Державного історико-культурного заповідника міста Острога Андрій Брижук.
– Безбар’єрність стала одним із принципів створення експозиції «Карбована історія України». Коли у заповіднику розпочали системну роботу в цьому напрямку?
– Системно працювати над безбар’єрністю ми почали у 2019 році. Поштовхом стало моє навчання у програмі «Інклюзивна лабораторія». Саме тоді сформувалося розуміння, що доступність – це не окремий проєкт і не лише пандус біля входу.
Це новий підхід до роботи музею загалом: від організації простору до способу подачі інформації.
Після навчання ми розробили короткостроковий план дій і підготували грантову заявку до Українського культурного фонду. У 2020 році отримали підтримку на проєкт «Інклюзивний музей в Острозькому замку». Він став стартом системних змін.
У межах проєкту ми створили аудіогід із тифлокоментарем українською мовою, підготували його версії англійською та польською мовами, виготовили тактильні копії музейних предметів, створили путівники для незрячих та слабозорих відвідувачів, а також адаптували інформацію для людей із порушеннями слуху.
Відтоді принципи безбар’єрності ми враховуємо у всіх нових проєктах, зокрема під час створення експозиції «Карбована історія України».
Читайте також: Острозький замок став майданчиком музичного фестивалю
– Які рішення зробили нову експозицію доступнішою для відвідувачів?
– Експозицію «Карбована історія України» ми від початку створювали з урахуванням потреб різних людей.
Найпомітніше рішення – це, звичайно, експозиційні вітрини. Їхня висота та конструкція дозволяють людині на кріслі колісному самостійно під’їхати до експонатів і комфортно їх оглянути.
Але доступність – це не лише фізичний простір. Для незрячих і слабозорих відвідувачів ми створили тактильні копії монет з описами шрифтом Брайля. Це дає можливість пізнавати історію не лише через зір, а й через дотик.
Також ми використали принципи універсального дизайну: контрастні написи, зрозумілі шрифти, зручний розмір тексту та логічну структуру подачі інформації.
Цікаво, що ці рішення виявилися корисними для всіх. Наприклад, дітям стало значно легше самостійно розглядати експонати, а людям старшого віку – читати інформацію.
Дизайн і концепцію експозиції розробив наш співробітник Олександр Ващук. Йому вдалося поєднати сучасний музейний простір із вимогами доступності.
– Острозький замок – історична пам’ятка XIV–XVI століть. Наскільки складно впроваджувати безбар’єрність у такому просторі?
– Це справді складне завдання. Нашій пам’ятці майже 600 років, і очевидно, що середньовічні будівельні норми не передбачали сучасних вимог доступності.
Повністю фізично адаптувати замок без втрати його автентичності сьогодні неможливо. Але це не означає, що музей не може бути доступним.
Ми змістили акцент на те, що можемо зробити вже зараз: зробити доступним музейний контент, інформацію та досвід відвідування.
Це тактильні матеріали, аудіоописи, адаптовані тексти, сучасна навігація та експозиції, створені за принципами універсального дизайну.
– Чи доводилося шукати компроміс між збереженням спадщини та доступністю?
– Я б не назвав це компромісом. Для нас збереження культурної спадщини є безумовним пріоритетом. Йдеться радше про професійний пошук рішень, які дозволяють поєднати ці два завдання.
Якщо неможливо втручатися в історичну тканину будівлі, ми шукаємо інші можливості: використовуємо цифрові технології, переносні конструкції, тактильні матеріали, аудіоописи, віртуальні тури або адаптуємо маршрути.
Головне – зробити доступною історію, не завдаючи шкоди самій пам’ятці.
– Нещодавно музей відвідали діти з інвалідністю. Які відгуки ви отримали після цієї зустрічі?
– Для нас найцінніший показник — це емоції дітей. Після візиту Центр «Крок» подякував за екскурсію та зазначив, що діти й дорослі отримали нові знання, позитивні враження та багато емоцій.
Особливо приємно, що вони відзначили не лише саму екскурсію, а й увесь день у заповіднику: квест, командні завдання та атмосферу взаємодії.
Найважливіше – діти могли самостійно користуватися музейним простором. Коли людина не концентрується на бар’єрах, а занурюється в історію, це означає, що ми рухаємося правильним шляхом.
– Що ще потрібно змінити, щоб музей став доступнішим?
Безбар’єрність – це постійний процес. Тут немає моменту, коли можна сказати: «Ми завершили роботу».
Наступні кроки стосуються не лише архітектури, а й людей. Важливо постійно навчати працівників, розвивати навички комунікації з відвідувачами з різними потребами, впроваджувати нові практики інклюзії. Якісний безбар’єрний простір неможливий без професійної команди.
– Яким є рівень доступності Острозького замку сьогодні?
Ми розуміємо, що замок не може стати повністю доступним у сучасному розумінні без втрати автентичності.
Але ми робимо все можливе: створюємо адаптовані маршрути, використовуємо тактильні матеріали, аудіогіди з тифлокоментарем, шрифт Брайля, відео жестовою мовою.
Водночас ми чесно говоримо і про те, що потребує покращення. Наприклад, у музеї ще немає санвузла, адаптованого для людей з інвалідністю.
– Які наступні кроки планує заповідник?
– Наше головне завдання – створити безбар’єрні маршрути територією заповідника та до музейних приміщень. Також працюємо над облаштуванням доступних санвузлів.
Окремий напрям – можливість створення нового входу до музею в замку. Якщо цей проєкт буде реалізований, фізично доступними можуть стати близько 60% музейної площі.
Це стане важливим кроком до того, щоб Острозький замок був не лише пам’яткою минулого, а й відкритим простором для людей сьогодення.
Читайте також: Рівненська облрада розширила можливості заповідника в Острозі: про що мова
