Згідно з церковною традицією Великдень – найрадісніше свято християнське. У цей день прийнято вітати один одного із Воскресіння Христа, ділитися своєю радістю з іншими, споживати смачні страви, христосатися крашанками.
Відвідування кладовищ на Великдень краще перенести на інший день, бо це сум, скорбота та печаль.
За церковним статутом загальне поминання відбувається на Радоницю. У цей день варто прийти на цвинтар, віддати данину поваги і згадати своїх рідних.
Радониця – час, в який ми ділимося прекрасною новиною про Воскресіння Христове з покійними, а не з живими.
Важливим моментом також є традиція приносити на могили покійних їжу. На думку священників, це грубе язичництво. Тому ні в якому разі не можна поминати покійних Великоднею їжею, а тим більше залишати її на кладовищі. Замість цього треба ретельно прибрати на могилі, та покликати священика. Якщо такої можливості нема – помолитися самостійно, хоча б своїми словами.
