Вперше Юрій мобілізувався у 2014 році після трагічної звістки про загибель українських воїнів біля Волновахи. Попри відсутність військового досвіду, він долучився до окремого батальйону «Горинь» і виконував бойові завдання на Донеччині. Після демобілізації повернувся до мирного життя, працюючи водієм.
24 лютого 2022 року Юрій опинився вдома, щоби провести в останню путь свого батька, коли почалося повномасштабне вторгнення. Не вагаючись, він вирушив до військкомату. Спочатку прагнув служити в 14-й ОМБр, але долучився до окремого батальйону «Опфор». Він брав участь в обороні Києва та воював на Бахмутському напрямку, де в 2023 році отримав травми.
Незважаючи на незавершену реабілітацію, Юрій продовжує служити. Нині він інструктор у навчальному батальйоні, готуючи мобілізованих до реалій війни. Юрій акцентує на важливості навчання та мотивації: «Хто хоче навчитися, той навчиться. Це рятує життя на полі бою».
Бернацький підкреслює: підтримка рідних і близьких є ключовою для бійців. У його житті залишилися мама і брат, але він мріє після перемоги створити власну родину, щоб українців ставало більше.
