Суперечки навколо ставлення до ікон супроводжують християнську традицію з давніх часів. У різні періоди віруючі схилялися то до повного заперечення зображень, то до їх надмірного піднесення. У 787 році Сьомий Вселенський Собор засудив обидві крайнощі, підкресливши середній шлях: ікона має значення як образ, що спрямовує людину до Бога, а не як самостійний предмет поклоніння. Сучасна церковна практика продовжує цю позицію, роз’яснюючи зміст і мету вшанування святих зображень.
Що означає вшанування ікони в церковній традиції
Ікона не сприймається як матеріальний об’єкт, здатний до самостійної дії. У центрі шанування — Особа, зображена на святому образі. Тому пошана перед іконою є способом звернення до Господа, Богородиці чи святих, а не до предмета, виготовленого з дерева, фарб або металу. Чудотворні ікони, про які відомо з історії Церкви, не мають власної сили — події, що сталися біля них, пов’язують із молитвою та божественною допомогою, а не з властивостями самої дошки чи фарби.
Читайте також: Чи можна називати ім’я, яке дали при хрещенні
Причини та наслідки традиції прикладання до ікон
Пошана до ікон ґрунтується на природному бажанні людини висловити любов і вдячність через видимі дії. Прикладання або цілування ікони є знаком поваги до святого, що на ній зображений. Такі жести не є обов’язковими, але допомагають вірянам зосередитися на молитві та внутрішньому зверненні до Бога. Церква наголошує, що вшанування має відбуватися з глибокою повагою, без поспіху та зовнішніх демонстративних дій, аби зберегти духовний зміст традиції.
Читайте також: Як правильно підготуватися до сповіді
Як правильно вшановувати ікони: практичні поради
- Підходити до ікони варто спокійно, не створюючи тисняви й зосереджено промовляючи молитву. Традиційним є дворазове перехрещення з поясним поклоном, після чого вірянин прикладається до образу, а потім утретє перехрещується і вклоняється.
- Прикладання може здійснюватися чолом або через цілування. Зазвичай ікону цілують один раз, незалежно від кількості зображених святих.
- Рекомендується уникати поцілунків у обличчя; доречно торкатися руками або губами до руки, ноги чи краю одягу святого.
- З гігієнічних міркувань не слід прикладатися до ікон нафарбованими вустами.
- Протирати ікону перед поцілунком не прийнято. Якщо людина має певні застереження, достатньо шанобливо вклонитися без доторку.
Читайте також: Чи може мирянин без сану звершити таїнство Хрещення
“Прикладання та цілування ікон – не обов’язок, але благочестива і давня традиція. Не є визначальним, в який саме спосіб прикладатися до святого образу, набагато важливіше – мати в серці живу віру в Господа нашого Ісуса Христа, вміти молитися серцем і розумом, любити й шанувати не лише святих, а і своїх ближніх. Нехай Господь, Який є Любов, наповнить і наші серця Своєю любовʼю!” – зазначають у Православній церкві України.
За повідомленням зі сторінки ПЦУ у мережі Фейсбук.
