У межах Національного тижня безбар’єрності в Рівненській обласній державній адміністрації відбувся тематичний брифінг. Головною темою обговорення стала безбар’єрність для людей з порушеннями слуху, які проживають у нашому регіоні.
Головний виклик — доступ до інформації
Як зазначила очільниця обласної організації УТОГ, більшість людей навіть не замислюється над тим, яку кількість звукової інформації вони споживають щодня. Для людей із порушеннями слуху саме цей аспект є ключовим бар’єром.
«Найчастіше і взагалі єдиний бар’єр для людей з порушенням слуху — це інформація і звук, який в повсякденному житті ми навіть не помічаємо… Для людей з порушенням слуху це є основний важливий бар’єр. Доступ до інформації», — наголосила Любов Глух.
Водночас вона додала, що завдяки популяризації теми безбар’єрності ставлення суспільства поступово змінюється. Раніше нечуючі люди часто залишалися непоміченими або соромилися спілкуватися жестовою мовою у публічних місцях. Сьогодні ж суспільство вчиться бачити, підтримувати та приймати людей із різними нозологіями інвалідності.
Від фізичного супроводу до онлайн-сервісів: досвід у медицині
Однією з найважливіших потреб для людей із порушеннями слуху є можливість вільно комунікувати в державних та медичних установах. Раніше для візиту до лікаря такій людині обов’язково потрібен був супровід — родич, друг або перекладач, який мав витрачати свій час на дорогу та черги.
Зараз ситуація кардинально змінилася завдяки технологіям. Українське товариство глухих запустило спеціальний застосунок — «УТОГ-сервіс».
«Це онлайн можливість з’єднатися онлайн зв’язком з перекладачем. Ми підписуємо договори і надаємо послуги перекладу онлайн. Це набагато зручніше», — пояснює спікерка.
Завдяки цьому сервісу пацієнт може самостійно прийти на прийом до лікаря, увімкнути відеозв’язок на смартфоні, і перекладач, залишаючись за кадром, забезпечить повне порозуміння між спеціалістом та пацієнтом. За словами Любові Глух, рівненські лікарі вже звикли до такого формату й не бачать у цьому нічого надзвичайного.
Економічна безбар’єрність: чому роботодавці бояться та як це виправити
Окремо під час брифінгу порушили питання працевлаштування. Пані Любов запевнила, що для облаштування робочого місця для людини з порушенням слуху не потрібні великі фінансові інвестиції. Якщо це виробництво, де працюють станки, достатньо встановити просте світлове сповіщення.
Головна проблема полягає у психологічному бар’єрі самих працедавців, які банально не знають, як комунікувати з таким працівником.
«Боятися того, що “от а як ми будемо спілкуватися” — ну оце єдиний, напевно, бар’єр для осіб з порушенням слуху… Вони звичайні. Вони звичайні, з руками, які можуть робити все те саме, що і ми з вами. Тому, я думаю, роботодавці будуть більш легше, більш позитивніше до цього ставитися і приймати на роботу», — зазначила голова обласного УТОГ.
Вона також нагадала, що в Рівному успішно працює навчально-виробниче підприємство УТОГ, яке спеціалізується на виготовленні якісних меблів, що доводить високу працездатність та працелюбність нечуючих людей.
Кадровий дефіцит: на всю Рівненщину лише п’ять дипломованих перекладачів
Попри розвиток онлайн-сервісів, потреба у «живому» перекладі залишається гострою, особливо в судах та юридичних установах. І тут Рівненська область стикається із серйозним дефіцитом кадрів.
Любов Глух зізналася, що на всю Рівненщину є лише п’ять кваліфікованих перекладачів, які мають відповідну освіту, посвідчення та право здійснювати переклад у судах (шоста колега має посвідчення, але без права роботи в судових органах).
За її словами, часто діти, які народилися в сім’ях нечуючих, змалечку ідеально володіють жестовою мовою, проте не хочуть працювати професійними перекладачами. Головними причинами цього є низька оплата праці та високе емоційне навантаження, адже робота з людьми з інвалідністю вимагає колосального терпіння та віддачі.
Заклик до суспільства: один жест може змінити все
Наприкінці зустрічі Любов Глух звернулася до всіх жителів Рівненщини із закликом бути більш відкритими та толерантними. Вона підкреслила, що нечуючі люди неймовірно радіють, коли від них не відвертаються, а намагаються йти на контакт.
«Давайте будемо більш толерантними, давайте будемо більш ввічливими, комунікабельними. Всі вони дуже радіють, коли людина не відсахується, не відмахуються, а продовжує спілкування, посмішка, легкий потиск руки, маленький один бодай вивчений жест — і ви побачите реакцію, побачите радість на обличчі», — підсумувала Любов Глух.
Читайте також: На Рівненщині передали 10 автівок сім’ям, де є люди з інвалідністю
