Дослідниця Ірина Рачковська-Баковецька поділилася роздумами про сутність свята Геловін та його зв’язок із давніми слов’янськими поминальними традиціями. Вона зазначає, що період наприкінці осені в багатьох народів світу був часом вшанування померлих. Це пов’язано із завмиранням природи:
Вважалося, що потойбічне життя теж завмирало, а померлі родичі приходили у світ живих прощатися із родиною аж до весняно-літнього періоду.
Слов’яни, зокрема українці, мали розвинену систему поминальних обрядів, багато з яких збереглися донині: приготування поминальних обідів на роковини, залишення їжі на ніч тощо. Ця культура знайшла своє місце і в християнстві.
Дослідниця пояснила, що сучасна жахлива атмосфера Геловіну акцентує увагу не на шанованих родичах, а на так званих «нечистих» мерцях. До них належали ті, хто помер неприродною смертю (самогубці, утопленики), або нехрещені.
Вважалося, що їх треба боятися і не допускати їхньої появи у обійстях родин, бо вони несли біду. Такий образ цих померлих сформувався виключно на основі соціальних людських стереотипів,
— підкреслила Ірина Рачковська-Баковецька.
Щодо традиційних для свята гарбузів, то вони є міксом обрядів подяки за врожай і традицій вшанування померлих.
Попри «сурогатність та попсовість» Геловіну, дослідниця вважає, що він дає можливість українцям зайвий раз згадати про слов’янську міфологію та демонологію.
Ірина Рачковська-Баковецька закликала використовувати цей поминальний період не заради жахастиків, а щоб вшанувати пам’ять померлих близьких.
«Кладовище — це не місце страху, а пам’яті… А померлі — не вороги, адже, хіба можуть завдати кривди ті, хто так сильно нас любив при житті?» — підсумувала вона.
Свої роздуми про розуміння поліщуками природи русалок та упирів, а також уявлення про те, у що перероджувалися душі померлих, Ірина Рачковська-Баковецька публікує у своєму дослідженні, доступному за посиланням.
