Дівчина заспівала на пісенному конкурсі старовинну лемківську пісню “Горе долом”, і зал вибухнув оплесками. Після короткого спілкування з суддями, Христина обрала собі в тренери Славка Вакарчука. Львів’янка настільки вразила музиканта, що той не стримався і заплакав.
Портал “Яскраво” пропонує вам бліц-інтерв’ю з Христиною.
Христино, декілька слів про себе.
– Народилася в Дрогобичі, чим дуже пишаюся 🙂 Після вступу на українську філологію переїхала до Львова з родиною. Тут почала серйозніше займатися музикою. Три роки співала у хорі “Лемковина”. Окрім цього часто відвідувала літературні вечори, театри. Знайомилася із цікавими людьми: поетами, художниками, музикантами, акторами. Загалом, то був період мого, так званого, окультурення Львовом 🙂
– Твій виступ на “Голосі Країни” вразив багатьох людей по всій Україні. Ти сміливо заявила про те, що хочеш робити українську музику і ніколи не погодишся співати російську попсу. Звідки така принципова позиція?
– Для багатьох українців будуть зайвими мої пояснення. Це ж очевидно. За останні декілька років українська публіка дуже виросла духовно. Великою мірою це пов’язано із доступом до мережі інтернет. Люди самі обирають що слухати. Але більшість таки потрапляють у “попсове сільце”, тобто слухають те, що лунає з радіостанцій і телебачення. В якийсь момент мені захотілося, якщо й не змінити цю ситуацію, то бодай зробити якийсь крок у цьому напрямку. І я пішла на “Голос Країни”.
– Як тобі працюється зі Славком Вакарчуком? Всі ми знаємо його як талановитого музиканта. Що можеш сказати про нього, як про людину?
– Святослав часто каже, що він не актор і не вміє грати ні на сцені, ані в житті. І я з впевненістю скажу, що це, направду, людина неймовірної щирості і доброти. Такого, як ми бачимо його на сцені, мені пощастило знати його і за лаштунками.
– Який наступний етап після твоєї участі в “Голосі Країни”. Всі забудуть про Христину Соловій чи ні?
– Як правило усе заплановане не часто здійснюється, тому не буду загадувати наперед. А те, чи забудуть мене, чи будуть пам’ятати покаже час:)
– Про що ти мрієш, чого прагнеш?
– Що стосується музики, то я хотіла би записати альбом лемківських пісень у цікавих обробках. Бачу, що людям це потрібно. Хотілося б більше подорожувати… Париж – давня мрія …)
