Мадам Тюссо — дівчинка із Страсбурга

Так, так… Саме в Страсбурзі, відповідно до архівного запису, у 1760 році народилася дівчинка, яку назвали Марі.
Її батько — Йоганн-Жозеф Гросхольц — солдат австрійської армії, досить швидко залишив Страсбург, залишивши дочці єдину спадщина – законне ім’я, що не так вже й мало для тієї епохи, коли діти часто не мали і цього. Що спричинило його настільки поспішний від’їзд, залишається таємницею. Можливо, наказ про початок чергової воєнної операції, а можливо, і те, що Анна — дружина, молодша його на двадцять сім років, після народження дочки зав’язала роман з Філіппом Кюртюсом — підприємливим молодим чоловіком. Банальна історія з класичним трикутником, що існував за всіх часів, але, у конкретному випадку, із зовсім несподіваною розв’язкою. Молодий чоловік запропонував Анні з дитиною переїхати в Париж, де він представляється всюди як анатоміст. Рідкісна спеціальність з неконкретним змістом, що може означати як деякі пізнання в галузі медицини, так і в ліпленні воскових фігур. І, нарешті, найдивніше, що він прив’язався до дитини, а маля знайшло в його особі турботливого батька і гарного наставника, тому що саме він прилучив Марі до цієї дуже рідкісної професії. А в ту епоху, коли ще не було фотографій, а справжній портрет у художника коштував дорого і не кожному був по кишені, мініатюрні воскові фігурки користувалися великою популярністю і виготовлялися багатьма майстрами Парижа.
Марі після декількох років у початковій школі поступово прилучається до цієї діяльності. Спочатку вона вчиться ліпити квіти і фрукти з воску в об’ємному зображенні, паралельно вчиться малювати, шити і моделювати зачіски. Вона виявилася здібною.
Одного з холодних лютневих днів 1778 року Філіпп Кюртюс запросив Марі на сеанс моделювання на вулицю Бон, де зупинився великий Вольтер. По дорозі він пояснив Марі, ким була ця людина для Франції, а те, що Вольтер погодився позувати Кюртюсу, свідчить, що ім’я майстра було добре відоме в ті роки. Через два місяці великий мудрець помер і, раптово, вони стали єдиними володарями унікального зліпка з воску, зробленого при житті філософа. Ділова хватка Кюртюса підказала йому, що потрібно негайно виготовити погруддя Вольтера. Виставлене у вітрині магазину, воно приваблювало покупців, та й просто глядачів, що бажали попрощатись з цією неординарною особистістю.
Марі поступово підійшла до свого двадцятиліття й одночасно ввійшла в чоловічий світ комерції і підприємництва. Вона вже цілком освоїлася у своїй незвичайній професії, ставши гарним скульптором, але не тільки… Вона сама вела фінансові документи, торгувалася з продавцями воску, тканин і справжнього волосся в пошуку, де краще, але дешевше; заповнювала реєстраційні книги; думала про більш вигідне освітлення фігур, щоб замаскувати неприродно блідий колір воску; встановлювала дзеркала у виставкових залах, штучно збільшуючи простір. Усе для залучення відвідувачів, заради яких вона приберігала і свою природну чарівність.
Коли їй виповнилося 30 років, почалася Велика Французька буржуазна революція — напевно, найголовніший етап в її житті. 1789-й рік кривавий рік в історії Франції. Революція, страта, гільйотина — слова, що найчастіше можна було почути в ту епоху на вулицях Парижа. Це був період полювання на будь-якого громадянина, підозрюваного в симпатії до короля. Люди блідли, почувши ввечері кроки на сходах. Хто це? Друзі чи солдати нового республіканського уряду? Як не дивно — усі революції схожі одна на одну…
Справи в Марі йшли набагато гірше, ніж раніше — французам не до мистецтва, виставка пустувала. Зненацька фортуна посміхнулася їй, але ця посмішка була сумною, навіть трагічною: у 1790 році помер Бенджамін Франклін, у пам’ять якого Національна асамблея Франції оголосила жалобу, а Марі, згадавши урок Вольтера, тут же змоделювала профіль великого американця і встановила його перед входом у галерею. Протягом багатьох днів юрба шанувальників цього волелюбця не зменшувалася перед їхньою виставкою.
Рік по тому Париж прощався з іншим своїм улюбленцем — Мірабо. Марі виготовила і виставила у вітрині його погруддя — кількість відвідувачів різко зросла, як і прибуток. Галерея, незважаючи на цю смутну славу, ставала усе більш відомою.
Зненацька до Марі прийшла інша ідея: чому б не почати ліпити портрети живих героїв революції? Вона звернулась до Робесп’єра з проханням виготовити його погруддя і, що дивно, отримала його згоду. У Марі з’явилося безліч нових ідей, але портрети видатних особистостей цікавили її особливо. Інтуїція підказувала жінці, що всі ці люди ввійдуть у світову історію.
Кульмінацією в її діяльності стало убивство Марата прихильницею короля Шарлоттою Корде. Марі ще нічого не знала, коли в ательє ввійшли кілька представників влади і, наказавши узяти все необхідне для зняття зліпка, супроводили її до місця убивства. Її руки працювали чітко і впевнено, майже механічно, а очі намагалися запам’ятати риси обличчя молодої жінки, оточеної солдатами.
Повернувшись, вона по пам’яті відновила її портрет, а пізніше за своїми ескізами зробила маску — муляж Шарлотти. Зненацька її осінило, що ця жінка, одна, без Марата — своєї жертви, не являє собою нічого особливого. Вони повинні бути разом. З’явилася ідея про створення не тільки фігур, а й окремих сцен, що відтворюють ключові моменти історії. Так був покладений початок її майбутньої колекції.
Здавалося б, за всім цим Марі забула про особисте життя, але ні. Вона мала успіх у чоловіків і особливо не вдавала із себе цнотливу, але ідея про заміжжя їй спала на думку лише після смерті Кюртюса, коли вона по-справжньому відчула себе самотньою. Ким був у її житті цей чоловік? Коханець матері, спочатку він замінив їй батька, якого вона не знала, а потім перетворився в її наставника і друга, до думки якого вона завжди прислухалася.
За кілька місяців після кончини Кюртюса, Марі познайомилася з Франсуа Тюссо й у жовтні 1795 року вони вже обвінчалися. У вересні 1796 року народилася дівчинка, що, на жаль, померла через 9 місяців. У квітні 1798 року Марі народила сина Жозефа, на якого після смерті першої дитини перенесла усю свою любов і прихильність. Як не дивно, народження дитини не вибило її зі звичного ритму. Вона, як і раніше, енергійна і винахідлива. І саме відсутність цих якостей у чоловіка починає її дратувати. Вона чекала від нього допомоги і підтримки, а він виявився любителем випити й азартним гравцем. Вона не звертає уваги на перші конфлікти, занурюючись в роботу, розраховуючи на саму себе і на свою фортуну, що підкинула їй новий сюжет: Наполеон.
Жозефіна, майбутня імператриця Франції, прочитавши похвальну статтю про галерею Кюртюса в одній з провідних газет Парижа, замовила в Марі портрет свого знаменитого чоловіка. Погруддя було виконано і піднесене Жозефіні, а муляж залишився в Марі, приєднавшись до інших масок: Жан-Жак Руссо, Вольтер, Робесп’єр, страчені Луї XVI і Марі-Антуанетта. Колекція постійно поповнювалася новими персонажами, а сімейне життя — новими проблемами. У 1800-му народився другий син — Франсіс. Усе частіше бувають сварки з чоловіком: вона заробляла гроші, а він програвав їх у карти, не розуміючи того, що пускає на вітер майбутню спадщину їхніх дітей. Цього вона не могла простити йому. Розлучення? Але це означало розділ майна, у тому числі галереї і всього того, що було створено нею і Кюртюсом. Це також її не влаштовувало. Реально все проаналізувавши, у тому числі свій вік, незрозумілу ситуацію у Франції після революції і постійні конфлікти з чоловіком, вона вирішила емігрувати у Великобританію.
Непросте рішення для жінки, якій уже за сорок, із двома дітьми на руках. Але вона не знайшла іншого виходу, щоб захистити свої інтереси й інтереси дітей. У 1802 році вона приїхала в Лондон, де і почалося справжнє перевтілення Марі Гросхольц у Мадам Тюссо, в якої є досвід, талант, репутація і, нарешті, гроші, щоб почати всі спочатку.
Перший досвід у цій незнайомій ще країні підказав їй, що англійська історія не менш цікава, ніж французька: Річард Левове Серце і Генріх VII, Марія Стюарт і Марія Тюдор, Кромвель і англійська революція.
Мадам Тюссо відразу ж взялася за роботу, моделюючи знамениті персонажі. Це були фігури в повний ріст. Колір волосся й очей, ріст, статура, одяг відповідали реальним, а поруч з фігурою, для більшої правдоподібності, іноді відтворювалася й обстановка тієї епохи. Англійці, закохані у свою історію, по достоїнству оцінили її працю. Виставку усе більше відвідували. Але фортуна не завжди посміхалася їй: у 1804 році, після турне в Ірландію, вантажний пароплав, що повинний був доставити всі її фігури в Ліверпуль, затонув. Для Марі це було рівнозначно смерті: виставка була її єдиним джерелом існування. І саме в ці, неймовірно важкі дні, проявилися її нові якості: завзятість і твердість характеру. Розчарування поступилося місцем вірі. Вона знову почала все з початку, добре, що всі муляжі, які вона ніколи не знищувала, були на іншому судні. Вона взяла кредит для закупівлі матеріалу, а потім, одна, без допомоги, з ранку до пізньої ночі, ліпила фігури, шила костюми, моделювала зачіски. Це була титанічна праця, але Марі вийшла переможницею, відтворивши всю колекцію, що складалася в той час з декількох десятків фігур і, звичайно ж, додала до неї нових персонажів. І, як компенсація за важку працю, до неї прийшла справжня популярність.
Виставка мадам Тюссо гастролювала по всьому острові: Англія і Шотландія, Ірландія й Уельс… із дня в день, щорічно. Кожен новий сезон відкривався новими фігурами: Вальтер Скотт і Шекспір, Картуш і Ловелас, лорд Байрон і сивий Нельсон… Історія стала для неї невичерпним джерелом натхнення.
Підросли і стали помічниками сини, успішно освоївши її досвід. Не чоловік, а діти: Жозеф і Франсіс, замінили її Кюртюса. Вона стежить за всіма новинами, читає газети, книги з історії, енциклопедії. Для свого часу це була дуже обізнана і грамотна жінка. Крім всього іншого, вона мала дивний дар відразу ж упроваджувати свої нові ідеї. Одного разу, прочитавши в газеті про неймовірно жорстоке вбивство, у неї відразу ж виник задум створити Кімнату жахів, що відтворює найвідоміші злочини століття.
В ті роки виставка Мадам Тюссо була вже настільки відома, що привертала увагу репортерів, серед яких був і молодий Чарльз Діккенс — ще нікому не відомий у той час письменник, який підробляв в одній з лондонських газет і, звичайно ж, не здогадувався про те, що сам незабаром ввійде в колекцію Мадам Тюссо. У 1830 році відбулася інша подія, якій Марі щиро була рада: Франсіс женився, а народження його першого сина розбудило в ній несподівані почуття. Вона вперше усвідомила, що стоїть на чолі роду, що виміряється вже трьома поколіннями й у якого може бути цікаве майбутнє. Якось, тримаючи онука на руках, у неї з’явилася нова оригінальна думка – почати моделювати дитячі фігури: принців, принцес, спадкоємців корони. Найяскравішим утіленням цієї ідеї стала тринадцятилітня дівчинка з великими блакитними очима Вікторія, майбутня королева Великобританії, що відвідала виставку в 1833 році. Кілька днів по тому Мадам Тюссо одержала листа з королівською печаткою і зі словами подяки на свою адресу.
Бути представленим при житті в колекції Мадам Тюссо стало престижно. Експозицію зустрічають із захопленням у всіх містах Великобританії. Мільйонам людей тієї епохи, коли про фотографії й історичні фільми ще не було і мови, вона надавала єдину можливість побачити історію. Це був не просто успіх, а справжній тріумф!
І знову Лондон і Ліверпуль, Дублін і Йорк, і знову Лондон… Вона звикла до кочового життя, але сини, особливо Франсіс, у якого вже троє дітей, мріяли змінити цей ритм, запропонувавши створити стаціонарну виставку. Їй знадобився час, щоб звикнути до цієї думки й в один із днів 1835 року вона погодилась. У них було достатньо засобів, щоб купити будинок у центрі Лондона і відкрити в ньому музей. Коли зайшли перші відвідувачі, мадам Тюссо відчула запаморочення чи то від гордості, чи то її 75 років давалися взнаки. Вона зрозуміла, що сини були праві. Тільки так можна було побачити і по-справжньому оцінити їхню багаторічну працю з 1802 по 1835 рік. Але щиру радість їй принесло відчуття сімейного клану і те, що є кому продовжити її починання.
У сорокових роках музей Мадам Тюссо став одним зі складених елементів королівського ритуалу прийняття особливо почесних гостей, серед яких був російський цар Микола I. Особливо його зацікавила фігура Вольтера — у свій час його велика прародителька вела листування з філософом.
Трохи пізніше інша відома особа відвідала музей — американський магнат шоу-бізнесу Тейлор Барнум, творець “American museum” — найбільшого в той час розважального центру Америки. Він швидко оглянув виставку, але не більш… Справжній інтерес у нього викликала постійна черга перед входом у музей — щирий американець, якого хвилює, у першу чергу, питання прибутку. Він, не роздумуючи, вирішив придбати цю виставку, тим більше, що грошей було достатньо, щоб купити все, чого він тільки хотів. Але, зненацька, він наштовхнувся на жіночу упертість мадам Тюссо — сума, запропонована їм, не вразила її. Типовий американський підприємець, для якого усе вимірялося грошима, не розумів того, що намагалася йому пояснити Марі: вона не могла продати дружбу Кюртюса, свій вистражданий багаторічний досвід і, нарешті, майбутнє своїх дітей, онуків і правнуків.
Мудрість та інтуїція не обманули її. Справа, яку вона розпочала в XVIII сторіччі, перетворилася у величезну імперію розваг у XXI столітті. Рід Тюссо процвітає, правнуки продовжують справу своєї великої прабабки, відкривши музеї під ім’ям Мадам Тюссо в Амстердамі, Гонконгу, Лас-Вегасі і Нью-Йорку. Не говорячи вже про аналогічні виставки, що з’явилися в у Парижі, Санкт-Петербурзі, Москві, Києві та інших містах світу.
Ця незвичайна жінка померла в 1850 році, у віці дев’яноста років. Вона народилася і провела дитинство в Страсбурзі — місті з німецькою культурою, почала свою кар’єру у Франції, домоглася справжнього успіху у Великобританії. Ігноруючи всі національності, вона ввійшла у світову культуру. Англійці називають її засновницею шоу-бізнесу, її життєві принципи настільки сучасні і зрозумілі нам, що, деколи забуваємо, що вона народилася в 1760 році. Вона була жінкою, якій удалося підняти смерть до рівня великої Історії.