2025 рік став для Михайла Корилкевича роком відповідальності і вибору бути корисним для України. Як голова ГО «Українська кооперативна федерація» та засновник проєкту «Сімейні молочні ферми», він представляв інтереси української молочної галузі на ключових європейських майданчиках, доносячи до міжнародних партнерів реальну картину викликів та можливостей українського агросектору.
Міжнародна діяльність: від Давосу до Калгарі
Рік розпочався у Швейцарії, на World Economic Forum у Давосі. Розмови з політиками, парламентарями, представниками влади та підприємцями були зосереджені навколо майбутнього України, інвестицій під час війни, довіри та ролі бізнесу в утриманні економіки. Саме там, від імені «Української кооперативної федерації», Михайло Корилкевич представив бачення системного розвитку молочної галузі як однієї з опор продовольчої безпеки країни.
Протягом року його робота була тісно пов’язана з міжнародними інвестиційними середовищами. Відень та Аліканте разом зі спільнотою Board Business, окремо Відень у співпраці з UA EU Hub. У вересні відвідав Прагу, де зустрічався з підприємцями, спілкуючись про стійкість бізнесу під час війни, довіру до українських проєктів і довгострокові інвестиційні горизонти.
Важливою подією став Economic Forum в Karpacz, де Михайло брав участь у панелі «Agro XXI століття». Обговорення торкалися майбутнього аграрної галузі України і світу, продовольчої безпеки, кооперації та ролі малих і середніх фермерів. Для голови «Української кооперативної федерації» це було продовженням системної розмови про агро як одну з опор країни не лише в умовах війни, але й часи післявоєнної розбудови України.
Влітку відвідав Канаду: Калгарі, Альберта та Rotary International Convention. Саме там відбулося знайомство з Іваном Гевком і багато глибоких розмов про роль міжнародних спільнот у підтримці України. Канада дала важливе розуміння того, як виглядає інституційна довіра і довгострокове мислення.
Загалом за 2025 рік Михайло Корилкевич відвідав 8 країн. Але головне не географія, а люди, довіра і спільна відповідальність за майбутнє України. Всю цю міжнародну роботу він здійснював від імені як проєкту «Сімейні молочні ферми», так і «Української кооперативної федерації», яка об’єднує українські родини, фермерів і громади і є частиною проєкту. Саме цей проєкт був його голосом і аргументом у Давосі, на форумі в Карпачі, у Празі, Відні та Калгарі.
Молочна галузь України: криза, що потребує відповіді
Український ринок молока входить у 2026 рік у стані глибокої трансформації. Надлишок сировини, падіння закупівельних цін і зростання витрат на енергетику та логістику створюють критичний тиск на малих і середніх виробників. За оцінками галузевих аналітиків, до 25% фермерських господарств перебувають під загрозою закриття через нестачу обігових коштів і низьку прибутковість.
Цифри свідчать про критичний розрив між доходами та витратами: закупівельна ціна на молоко-сировину впала до ~13,5 грн/кг (падіння на 23%), тоді як прямі операційні витрати перевищують 16 грн/кг. Фермери та переробники працюють із негативною маржею. Витрати значно перевищують доходи, що унеможливлює економічну стійкість.
Галузь стикається з комплексом операційних та системних проблем. Серед операційних: зазначені вище ціновий тиск і зростання собівартості (включно з витратами на генератори під час блекаутів), перебої з електропостачанням, що ускладнюють переробку та відвантаження, а також слабкий внутрішній попит через низьку купівельну спроможність населення.
До системних обмежень належать: значні коливання в експорті (у січні 2026 сальдо зовнішньої торгівлі молочною продукцією стало негативним), критична нестача субсидій на поголів’я та механізмів балансування ринку з боку держави, а також потреба молокозаводів у терміновій модернізації обладнання.
Кооперація як стратегія виживання
В умовах, коли індивідуальний фермер фактично залишається сам на сам із ринком, одночасно виконуючи ролі директора, ветеринара, юриста й маркетолога, проєкт «Сімейні молочні ферми» пропонує іншу модель. Це кооперація нового типу, де фермери об’єднуються не лише для спільного збуту, а й для створення синергії людського капіталу.
Один фермер не може дозволити собі найняти топового технолога, досвідченого юриста чи фінансового аналітика. Але в межах об’єднання кожен учасник отримує доступ до спільної команди професіоналів. Ветеринари та технологи працюють над здоров’ям тварин і якістю молока. Юристи та бухгалтери закривають регуляторні й фінансові питання. Менеджери займаються збутом, контрактами та стратегією розвитку. Це працює як злагоджений механізм, де кожен робить те, в чому він найкращий.
Аналітика ринку показує: у 2026 році ключовими факторами виживання для постачальника молока стають довгострокові контракти, логістична оптимізація, кооперація та стабільна якість сировини. Кооперація передбачає не просто «здати молоко разом», а обмін досвідом, знаннями та інтелектом, де 1+1 дає не 2, а 11.
Соціальна відповідальність в умовах війни
Є ще одна частина історії, яку важко виміряти цифрами, але вона багато пояснює про Михайла Корилкевича як людину. Проєкт «Сіменйі молочні ферми», а також громадська організація «Українська кооперативна федерація», яка є його структурним підрозділом, з перших днів війни активно займаються благодійністю. Зокрема в цьому році надала грошову допомогу військовій частині у м.Рівному, що опікується родинами безвісті зниклих і полонених.
Це не абстрактна благодійність. Серед фермерів проєкту є жінки, чиї чоловіки вважаються безвісті зниклими. Вони самотужки утримують господарства, доглядають худобу, виховують дітей і продовжують справу своїх родин попри все. Підтримка таких родин є природною частиною місії проєкту. Міцна громада тримається тоді, коли ніхто не залишається сам.
Людина, яка об’єднує
Михайло Корилкевич перетворив локальну ініціативу підтримки сімейних ферм на системний голос української молочної галузі на міжнародній арені. Як голова ГО «Українська кооперативна федерація» та засновник проєкту «Сімейні молочні ферми», він поєднує дві ключові функції: практичну розбудову кооперативної моделі, яка допомагає українським фермерам вижити в умовах цінової кризи та війни, і стратегічне представництво інтересів галузі перед європейськими та міжнародними партнерами.
Його присутність на таких платформах, як World Economic Forum у Давосі, Economic Forum в Karpacz, зустрічі в Празі, Відні та конвенція Rotary International у Калгарі, – не просто нетворкінг. Це послідовна робота з формування довіри до українського агросектору, залучення інвестицій у критично важливий час і донесення до світової спільноти реальних потреб українських виробників молока.
В умовах, коли молочна галузь України переживає найглибшу кризу за останні роки з падінням закупівельних цін нижче собівартості, загрозою втрати 20% промислового виробництва та вимиванням оборотних коштів, роль людини, здатної одночасно будувати кооперацію на місцях і відстоювати інтереси галузі на міжнародному рівні, стає безцінною.
Виживати поодинці — це героїзм. Перемагати командою — це стратегія. Саме цю стратегію втілює Михайло Корилкевич, створюючи умови, в яких сонце в кожній людині працює на Україну, навіть у найтемніші часи.
