У Гощанській громаді попрощалися з молодим захисником Михайлом Гурським. Юнак народився у листопаді 1998 року в селі Горбів. Навчався у Дроздівській школі, пізніше здобував освіту в Тучинській школі. У 2018 році Михайла призвали на строкову службу. Після повернення працював у місцевому ковбасному цеху. В квітні 2022 року захисник вступив до лав Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером мотопіхотного відділення. З 13 вересня 2022 року вважався зниклим безвісти у Херсонській області. Лише через два роки тіло воїна повернулося на рідну землю. Молодий, сповнений сил і мрій, він так і не встиг створити власну сімʼю. Поховали захисника на кладовищі села Горбів.
Сарненщина прощалася із загиблим Сергієм Мішковцем. Юнак народився 2004 року, проживав у селі Висоцьк. Бойові завдання виконував у курській області. На жаль, 2 січня 2025 року Сергій загинув у стрілецькому бою на курському напрямку. У воїна залишилися мама та сестри.
Додому «на щиті» повернувся захисник Дмитро Кватира. Чоловік народився у 1986 році, проживав у селі Гоноратка Крупецької громади. У жовтні 2024 року Дмитра мобілізували до війська. Захисник був стрільцем аеромобільного відділення аеромобільного взводу, солдатом. Захисник віддав своє життя за Батьківщину та наше майбутнє. Воїн загинув у бою за Україну 5 січня 2025 року.
Каноницька громада прощалася із Анатолієм Печончиком. 11 березня 2022 року чоловік пішов на війну з російськими окупантами. З 27 грудня минулого року воїн вважався зниклим безвісти. На жаль, 9 січня 2025 року офіційно підтвердилася інформація про те, що гранатометник механізованого взводу загинув у курській області російської федерації, виконуючи свій військовий обов’язок. У захисника залишилася вдовою дружина, осиротіло троє дітей.
Вічна слава і шана воїнам! Щирі співчуття рідним та близьким загиблих захисників.
