5 жовтня Сергію Шевчуку мало б виповнитися 37 років. Але йому назавжди 33… У цей день рідні, друзі та колеги зібралися на кладовищі, щоб вшанувати пам’ять загиблого Героя — капітана поліції, спецпризначенця управління КОРД Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Майже одинадцять років свого життя Сергій присвятив службі в органах внутрішніх справ. Він був не просто професіоналом — спортсменом, аналітиком, людиною з чіткими принципами та великим серцем. У підрозділі його цінували за виваженість, відповідальність і відданість.
22 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області Сергій загинув унаслідок ракетного обстрілу. Він віддав своє життя, залишившись вірним Присязі та Батьківщині до останнього подиху.
Сьогодні його могилу прикрасили квіти. Побратими згадували спільну службу, операції, тренування та дружні моменти, які назавжди залишилися в пам’яті.
«Сергій із дитинства мріяв служити у спецпідрозділі. Він завжди знав, ким хоче стати. Навіть у дитячих іграх він моделював воїнів із глини — з увагою до кожної деталі. І дорослим залишився таким самим — точним, скрупульозним, вимогливим до себе», — згадує друг дитинства і колега Сергій Лозінський.
Після школи Шевчук вступив до військового інституту в Харкові, а згодом пов’язав своє життя зі спецпідрозділом. Служив у «Беркуті», а коли створили управління КОРД, став одним із перших його бійців. У підрозділі його називали людиною слова: якщо щось пообіцяв — виконає за будь-яких обставин.
Його товариші розповідають, що служба завжди була на першому місці. Якою б непередбачуваною не була ситуація, Сергій залишався спокійним і зосередженим.
«Він був неабияким романтиком, дуже начитаним, розумним. Справжній спецпризначенець — спершу думає, потім діє».
Сергій активно займався спортом: був учасником збірної поліції області з рукопашного бою та пейнтболу. Його здобуті кубки нині прикрашають спортивний куточок управління.
У Сергія залишилася дружина Марія та син Мирон, якому на момент загибелі тата ще не виповнилося 10 місяців.
Марія з болем говорить про коханого чоловіка:
«Він був нашою опорою, нашим захисником, нашим героєм. Я завжди буду пишатися тим, що в моєму житті є така людина. Кожен день без нього — це випробування. Я чекала його, хотіла обійняти… Зараз чекаю, коли підросте син, щоб розповісти йому про найкращого тата».
Пам’ять про Сергія живе в серцях тих, хто його знав. Для побратимів він — приклад відданості, мужності та братерства. Для родини — назавжди найкращий чоловік, тато й син.
Сергія Шевчука посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та Відзнакою Президента України «За оборону України».
Йому назавжди 33. Його приклад назавжди — у строю.
