З глибоким сумом Дубенщина отримала трагічну звістку: на Сумщині, під час служби, раптово перестало битися серце солдата 23-го інженерно-позиційного полку Миколи Степановича Гальчука. Причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність. Микола Гальчук залишив після себе родину та добру пам’ять.
Життя, яке обірвалось на фронті
Микола Степанович народився і виріс у Дубні. Тут пройшли його дитинство та юність, тут він створив сім’ю. Мав люблячу дружину, двох дітей та онуків, які були його гордістю і найбільшою радістю. Для них він залишився не лише батьком і дідом, а й прикладом доброти, відповідальності й любові до рідної землі.
Коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Микола не залишився осторонь. Вже 12 березня того ж року він був мобілізований місцевим ТЦК та СП і став до лав Збройних сил України. Йому довірили роботу водія-кранівника у складі 23-го інженерно-позиційного полку. Це завдання вимагало не лише професійності, а й відповідальності та готовності працювати в умовах постійної небезпеки.
Людина, яку пам’ятатимуть за доброту
Побратими згадують Миколу Гальчука як щиру, віддану й працьовиту людину. Він завжди був готовий підтримати товаришів словом чи ділом, умів створити довкола себе атмосферу взаємоповаги і тепла навіть у найважчі моменти служби.
«Його людяність викликала глибоку повагу, — кажуть ті, хто служив поруч. — Він не залишав нікого без уваги, завжди знаходив добре слово. Таких людей важко втратити, бо вони є серцем підрозділу».
Його вірність військовій присязі та любов до Батьківщини залишаться прикладом мужності й відданості для тих, хто знав його особисто і хто продовжує боротьбу.
Важко знайти слова розради для дружини, дітей та онуків, які втратили найдорожчу людину. Для рідних він назавжди залишиться добрим і люблячим чоловіком, батьком і дідусем. Для громади Дубна — символом самопожертви й патріотизму.
