Сірим осіннім пейзажем села Пляшеви
Гуси біліли, гуси летіли свійські.
Може, то вирвалися з лугової трави
Душі загиблих Нечаїв козацького війська.
Тяжко летіли, кричали крізь серце моє.
Був коло голосу голос і брат коло брата.
Роде мій, родоньку, так ще багацько нас є
Можемо крилами хмарну облогу порвати!
Вітер вгинався, хрипів під важкими грудьми.
Над Богуновими гатями зойкали птахи…
Свійський народоньку, в небо себе підійми,
Кинувши в багнища череси з грішми і лахи!
Перелети понад бідами, перелети,
Перестогни, забілій серед чорного болю.
Крила здичавілі вже не давай відсікти.
Гуси ж летіли і чули під волами волю.
