Українська традиція розписувати яйця сягає часів сивої давнини. Адже найперша писанка, що була знайдена в Україні, відноситься ще до часів трипільської культури і була виготовлена з кераміки. З приходом християнства яйця стали розписувати до Великодня.
Найбільше розповсюдження та різноманіття ця традиція набула на Гуцульщині, Буковині, Вінничині та Поділлі. На Рівненщині багато писанок збереглося у Корці, Гощі й Дермані. — Нам важко конкурувати з цими регіонами, — говорить художниця-писанкарка, викладач Рівненської дитячої художньої школи Наталія Дребот. — Кольорова гама у писанках там набагато більша, ніж у нас. У поліських писанках переважають стриманіші кольори: білий, червоний та чорний із вкрапленнями жовтого й зеленого.
За словами пані Наталії, новітнє піднесення писанкарства розпочалося у середині 90-х років минулого століття. Саме з цього часу воно стає більш масовим.
— Звісно, писанкарі були й до нас, але відродження традицій починається приблизно з 1996 року, — стверджує Наталія Дребот. — Зокрема писанкарством володіють такі відомі рівненські майстри, як Вікторія Кісіленко та Микола Огородник.
Саме мотиви дерманських писанок і відтворені на найбільшій в Україні диво-писанці, виготовленій до Дня Незалежності і розписаній рівненськими майстрами.
— Освячена писанка має цілющу енергетику, — розповідає Наталія Дребот. — Писанки розпочинали малювати у чистий четвер і писали до Трійці. До речі, писанки не їдять, адже це оберіг. Призначення писанки відрізняли за колоритом, зокрема яскраві писанки дарували дітям, а дівчата дарували їх хлопцям. Писанки з вкрапленнями коричневого кольору призначалися старшим людям, а зовсім темні — несли на могилки.
Говорять, що за традицією кожна дівчина мала написати певну кількість писанок перед Великоднем. Якщо дівчина розписує мало писанок – вона не працьовита.
— Писанки також клали у першу ріллю, щоб був гарний врожай, — говорить пані Наталія. — Клали й у вулик, щоб роїлися бджоли, закладалися в землю при спорудженні будинку. Цікаво, що раніше писанки писали тільки жінки, а зараз є багато чоловіків-писанкарів.
Майстриня розповідає, що на поліських писанках є багато різноманітних орнаментів. Це крученики, тюльпани, косий хрест, зірки, ружі, огірочки та інші. Зірка і сварга — символи сонця, безкінечники — за легендою оберігають від злого ока, косий хрест — символ свята та 4-х сторін світу, дубове листя — символ чоловічої сили.
— Будиночок, намальований на великій диво-писанці, — це творчий, авторський підхід, — говорить пані Наталія. — Але тут ще використаний символ “дерево життя”. Це родинний символ, від пращурів до дітей, зазвичай складається із 3 або 5 квіток.
Писанки, як і крашанки, кладуть у великодній кошик та несуть до церкви освячувати. Наталія Дребот пояснює, що у кошик потрібно класти як мінімум три писанки, або стільки, скільки людей, або скільки дітей у родині.
