— Розкажіть, коли почали займатися танцями. Чи було важко? Бажання припинити тренування не виникало?
Сергій: На першу репетицію у Школу сучасної хореографії нас привела мама. Перескочили підготовчу групу і пішли одразу в перший клас. Навчання тривало дев’ять років. Звичайно, бувало по-всякому. Спочатку, коли не все виходило, хотілось покинути. Але бажання бути у всьому першими і кращими перемогло, стали займатись старанно і наполегливо. Після закінчення Школи сучасної хореографії продовжили танцювати вже в єдиній у Західному регіоні України професійній танцювальній трупі “Light Dance Сompany” Рівненського міського Палацу дітей та молоді.
Юрій: Вільного часу завжди бракує. Репетиції принаймні чотири рази в тиждень, робота у ПДМі (завідувачі відділу), також даємо уроки у хобі-групі у приміщенні “ФітнесПорту”.
— Робота в танцювальному ансамблі — це поїздки, концерти, нові постановки… Що запам’яталось найбільше?
БІЛЬШЕ ПРО ПРОЕКТ “МОЛОДІ ІМЕНА РІВНОГО”
Сергій: Об’їздили чимало міст України, Угорщини, Польщі, Росії, Туреччини та Литви. Цікавих моментів було безліч. Добре, що багато з них сприймали з гумором. Якось у Литві мали танцювати в підтанцьовці у Гінтаре (литовська співоча зірка). Проте репетиції спільної не було. А співати вона мала пісню Софії Ротару. Під неї ми й готували номер. Уявіть собі нашу реакцію, коли під час виступу… увімкнули ремікс цієї пісні з іншим аранжуванням. Виходу не було. Довелось викручуватись, але сміялись у танці всі.
— Розкажіть про своє навчання в університеті Поплавського
Сергій: Усе почалося з того дня, коли ректор університету приїхав до Рівного — проводити рекламну кампанію для абітурієнтів. Ми вирішили взяти участь. Як приз учасникам запропонували безкоштовне навчання у Київському університеті культури і мистецтв. Із вступом у володарів такого приза виникла окрема історія. Ми туди таки вступили. Провчились кілька місяців і зрозуміли, що не такий цей навчальний заклад хороший, як його малюють. Взагалі у Києві його сприймають як не надто професійний. На нашу думку, рівень отримуваних там знань був нижчий, ніж ми отримували у ПДМі. Тому вирішили все покинути й повернутися в Рівне. Рік погуляли і пішли вчитись в РДГУ на факультет документальних комунікацій та менеджменту. Який успішно нещодавно закінчили з “червоними” дипломами.
— А ще якісь захоплення, крім танців, були?
Юрій: Хм… пробували якось займатися настільним тенісом. Та нас звинуватили у тому, що зламали бетонну стінку під час тренувань. Сказали: йдіть краще на бокс. Так що не судилось нам змагатися з Андре Агассі. А ще пробував займатися регбі — покинув. Люблю гітару, пробував грати, але на це, на жаль, бракує часу.
Сергій: Ти ще займався моделюванням кораблів.
Юрій: Ага, пішов на секцію, взяв макет корабля і так його й не повернув. Досі вдома стоїть.
