25-річний Назар Крук у Києві живе і працює вже півтора року. Почали вони з Назаром Хороновським (теж, до речі, радивилівчанином) з балету «Ва-банк», потім була «Європа», а зараз — свій власний проект «Royal». Вони успішно працюють з Іриною Білик та іншими зірками вітчизняного шоу-бізу. Запрошують їх і до участі у різноманітних телепроектах, таких як «Зірки в опері», «Мрії збуваються» тощо.
До того Назар Крук 4 роки навчався в РДГУ на хореографа. А затяті театрали знають його, як колишнього артиста балету Рівненського драмтеатру.
– З Назаром Хороновським ми знайомі давно, ще зі шкільних часів. Починали ми разом із… брейк-дансу на вуличних плитах біля Будинку культури Радивилова 🙂 Пізніше нас помітили викладачі з танцювального гуртка «Калейдоскоп», завдяки яким ми для занять танцями перебралися з вулиці до зали… Вже після закінчення школи наші шляхи з Назаром трохи розійшлися. Він вступив на «режисуру-хореографію» до Поплавського (Київський національний університет культури і мистецтв — авт.)
– А ти чому до Поплавського не подався?
– Справа в тому, що моя мама взагалі мені не дозволяла вступати на хореографію. Хотіла, щоб я якусь «серйознішу» професію обрав. В дитинстві я, наприклад, мріяв стати лікарем 🙂 Але якраз того літа, коли проходили вступні екзамени мама поїхала закордон і я цим скористався. Подався до Рівного… А вже 2 серпня, якраз на моє День народження, я отримав підтвердження, що став студентом РДГУ… Тому маму вже просто поставив перед фактом, а своє життя остаточно пов’язав з танцями.
– Але з Назаром Хороновським зв’язок підтримував?
– Так. Ми продовжували дружити. Я почав їздити з університетським ансамблем по закордонних конкурсах, потім з’явилася робота у драмтеатрі… Пам’ятаю, на третьому курсі сильно травмував ногу… Ця травма, до речі, досі дає про себе знати: цього літа пережив другу операцію… І якось після того всього зателефонував Хороновський. Запропонував перебратися до Києва та працювати з ним у балеті «Ва-банк». Звісно, я погодився.
– А на сцену драмтеатру як потрапив?
– Ой, це смішна історія.. Якось мене попросили потанцювати з однією із учасниць конкурсу «Міс КРУ» 🙂 Захистити, так би мовити, честь району. Тоді мене примітив балетмейстер театру Олексій Михайлович Яриш і запросив до театру.
– Що є нині основною роботою у Києві?
– Ірина Білик як проект. Концерти, турне… З Білик ми працюємо майже рік. Спочатку працювали з нею у складі балету «Європа». Пізніш я, Назар та Оля вийшли з колективу через непорозуміння із його керівником… За нами пішло ще троє танцівників. І, як не дивно, Іра захотіла працювати саме з нами, з новоствореним «Royal». Зараз нас шестеро. Ірина взагалі дуже хороша і лояльна людина. Ми маємо змогу паралельно танцювати і в інших проектах, якщо це не заважає нашому спільному графіку. І жодних нарікань з цього приводу у неї немає.
– Чому пішли з «Європи» і розірвали стосунки з попереднім керівником?
– Єдине, що я можу сказати:в шоу-бізнесі дружні стосунки відразу пропадають… Особливо, коли питання стосуються зміни гонорару,тим людям які заслуговують на це…
– Наскільки я знаю, ви працювали у різних музичних стилях та проектах…
– Так, окрім телевізійних проектів, ми співпрацювали свого часу з різними виконавцями. З Олександром Пономарьовим, Наталею Бучинською, Мухарським та Єгоровою — ще коли були учасниками «Європи». Декілька постановок робили з Ольгою Горбачовою.
– Хто для тебе зараз є авторитетом серед вітчизняних хореографів?
– Найбільше мабуть це Олена Коляденко і її «Freedom». Дуже поважаю Костю Томільченка — він нині серед лідерів вітчизняної сучасної хореографії. Костя, можна сказати, був вчителем Назара 🙂
– Чи рівноцінне у вас зараз співвідношення часу на відпочинок та роботу? 🙂
– Відпочинок? Хіба на нього є час? Поспати б… 🙂 Щодня тренажерки, репетиції, концерти… Дуже рідко можемо вибратися десь до нічного клубу…
– А як щодо заробітків?
– Я не хочу називати цифр, але, вважаю, що моя робота оплачується нормально. Кожен артист у цій сфері працює по домовленості. Більше концертів — більше заробітків. Адже кожен виступ оплачується окремо. Тому так буває, що на новорічні свята всі відпочивають, а ми навпаки заробляємо, тому що практично щодня маємо по кілька виступів 🙂
– Але на свою квартиру у столиці ще явно не вистачає?..
– Так, живемо на орендованих квартирах. Мабуть до 50 років треба працювати, щоб на свою квартиру заробити у Києві… 🙂
– Які ж тоді цілі перед собою ставите?
– Найголовніше для нас зараз це підготувати та поставити свої сольні танцювальні програми… А далі — як життя складеться.
– У Радивилові, я так розумію, ти буваєш зараз рідко?
– Дуже рідко. Хоча й сумую за рідними та близькими друзями.
– Ну, на особисте життя хоч вистачає часу? 🙂
– Особисте життя було в Рівному, коли працював в драмтеатрі. Зустрічався з дівчиною з балету, але коли переїхав до Києва, «кохання не витримало відстані» і ми розійшлися.. А зараз?.. Зараз хотілось би знайти дівчину, яка вміла б кохати і чекати. І вміла готувати! Ми зараз частіше у кафешках харчуємося, тому дуже сумую за домашньою їжею… 🙂
