Рівнянин Анатолій Похилюк відзначає одразу два ювілеї — 70 років життя та 50 років творчої діяльності. До цієї дати він презентував рівнянам свою велику персональну виставку «Мої 50х70» у стінах Рівненського Міського Будинку культури.
Анатолій Похилюк живе між екстреними викликами та фотоекспозиціями, між нічними змінами «швидкої» та світлом, зловленим в об’єктив. Уже 50 років він — фельдшер екстреної допомоги. І стільки ж — фотограф, який фіксує миті.
Виставка, що зберігає історію міста
У Рівненському Міському Будинку культури відкрили експозицію «Мої 50х70», що об’єднала близько сотні робіт митця Анатолія Похилюка. До виставки увійшли як нові світлини, так і рідкісні архівні кадри, зроблені десятки років тому. На них — динаміка спортивних змагань, людські емоції, пейзажі, портрети.
Це не просто фото — це візуальна хроніка Рівного, його людей, емоцій і природи, зібрана людиною, яка по-справжньому любить своє мистецтво.
До відбору світлин долучилися колеги-фотохудожники. Багато з робіт, що прикрасили експозицію «Мої 50х70», раніше не демонструвалися публіці.
Фельдшер «швидкої», який 50 років знімає життя
У Рівному Анатолія Похилюка знають одразу у двох іпостасях — як фельдшера, що першим приходить на допомогу, і як фотографа, який першим помічає мить. Його життя розділене між екстреними викликами та творчими кадрами, але насправді ці дві справи для нього — про одне: про людей.
Фельдшером він працює ще з юних років. Виїжджає туди, де долі вирішуються за хвилини. А після зміни бере фотоапарат і знову йде «на виклик» — тільки цього разу світла, емоцій та життя міста. Так уже пів століття він зупиняє миті, які інші навіть не встигають помітити.
«Моя виставка — про шлях». Особистий коментар Анатолія Похилюка
Перед відкриттям персональної експозиції «Мої 50х70» Анатолій Похилюк не приховує, що ця виставка — підсумок не лише творчості, а й ювілей життя:
«Назва «Мої 50х70» — це просто: 70 років мені, 50 — коли почав професійно займатися фотографією. Робіт дуже багато, на виставці — лише відібрані. Планів у мене ще купа, якби тільки вистачало коштів, бо фотографія — недешеве мистецтво».
Попри складність професії, фотографія для Анатолія Похилюка — спосіб відновитися і дихати:
«Фотографія для мене — це очищення матриці. Відпрацював зміну, здав — береш фотоапарат і робиш те, що для душі. Я репортер: знімаю спорт, пейзаж, портрети».
Довгі роки Анатолій Похилюк був фотокореспондентом у різних рівненських виданнях, зокрема й у «ОГО», а найдовше — у газеті «Сім днів», де працював десять років. Його фотографії стали частиною історичних і документальних книг, а персональні виставки не раз збирали поціновувачів фотомистецтва.
Сьогодні Анатолія Похилюка можна зустріти на будь-якій події в місті. Він завжди поруч — з фотоапаратом, з увагою до деталей і з бажанням зберегти для Рівного те, що важливо.
«Фотограф із епохи плівки». Колеги про майстерність Анатолія Похилюка
Світ цифрової фотографії спростив багато процесів, але колеги Анатолія Похилюка наголошують: справжня школа майстерності формувалася тоді, коли кожен кадр потребував точності, терпіння й глибокого розуміння техніки. Саме тому вони називають його представником «золотої епохи плівки» — покоління, що мислило світлом, композицією та моментом задовго до того, як з’явилася кнопка «видалити».
Олександр Харват — заслужений художник Міжнародної Федерації фотомистецтва та один із найвідоміших фотографів Рівного — так згадує особливість стилю колеги:
«Вражає, що Анатолій — з того покоління, яке починало з плівки. Той, хто працював з плівкою, краще розуміє фотографію. Бо кожен кадр — це відповідальність, техніка, думка. І на виставці багато таких робіт: продуманих, вибудуваних, відчуті очима фотографа».
Він підкреслює, що саме в таких роботах відчувається рука майстра — того, хто не просто натискає кнопку, а створює світлину, вкладаючи в неї досвід і бачення.
«Вітаємо пана Анатолія з 70-річчям. Дуже класно, що він зробив таку потужну виставку», — додає фотограф.
«Він був найкращим у ручному друці». Спогади колег із фотоклубу «ЧАС»
Фотоісторія Рівного була б неповною без тих, хто створював її десятиліттями. Один із перших учасників легендарного фотоклубу «Час» Сергій Бусленко пригадав, як формувався місцевий фоторух — і яке місце в ньому займав Анатолій Похилюк.
«Пам’ятаю 1984 рік, коли створився фотоклуб “ЧАС”. Це був справжній рух — і Анатолій був серед перших. Дуже багато змінилося, але його любов до фотографії залишилася незмінною. Видно, що він знімає з душею: людей, природу, спорт — усе, що бачить», — згадує він.
Митець зазначає, що ця відданість проявлялася не лише у знімках, а й у праці над ними — у терплячому, майже ювелірному процесі проявлення й друку.
«У ті часи був ручний друк — і Анатолій був у цьому найкращим. Його фотографії завжди прикрашали наші спільні виставки, роблячи їх потужнішими та глибшими», — додає фотомитець.
Погляд молодого покоління
Молоді фотографи теж не приховують свого захоплення. Для рівненської фотомайстрині Софії Богдан знайомство з Анатолієм стало несподіваним, але дуже промовистим — вона побачила майстра за роботою й відчула його особливу манеру бачити світ.
«Ми недавно познайомилися на зйомці в парку. Дуже скромна людина, неймовірно цікава. Я в захваті від його портретів, від того, як він бачить людей і природу. Це дуже надихає».
Митець, який продовжує творити
Попри десятиліття роботи й сотні зафіксованих моментів, Анатолій Похилюк не зупиняється. У ньому й досі живе та сама творча енергія, яка колись привела його у фотомистецтво. Нові ідеї, нові задуми, нові кадри — він продовжує творити щодня.
Його пораду молодим фотографам можна назвати життєвим девізом:
«Творіть, дерзайте — і все у вас вийде».
Фотовиставка, що відчувається душею
«Мої 50х70» — це значно більше, ніж персональна виставка. Це історія людини, яка щодня рятує чиїсь серця — і паралельно зберігає серце міста у своїх світлинах.
Експозиція представлена у Виставковій залі Рівненського Міського Будинку культури. Кожен охочий може побачити, як виглядають пів століття любові до фотографії, вміщені у десятках світлин.
Нагадаємо, нещодавно ми розповідали, як медики Рівного повернули до життя 76-річного пацієнта. На терміновий виклик тоді виїхала бригада інтенсивної терапії БІТ-1 Рівненської станції ЕМД у складі лікарки Оксани Кубай, парамедиків Тараса Яцюка та Анатолія Похилюка, а також екстреного медичного техніка Володимира Мельника.
