Саух стане ректором?

— Мене ніколи не покидав педагог. До цієї справи відношусь як до святої і знаю, що в педагогіці я, як риба у воді. Тому мені завжди здавалося, що я взявся не за свою справу, займаю чуже місце і виконую цю роботу не так як потрібно. Тобто є якийсь певний комплекс, можливо від того, що я не виріс адміністратором, в мене ніколи не було до цього тяги.
Звісно, що мені постійно поступають пропозиції, в тому числі і ця, і, безперечно, що я коли-небудь зупинюсь у своєму виборі. Вважаю, що в органах державної влади повинні працювати дуже мобільні люди, які здатні швидко приймати рішення. І якщо людина десь щось не дотягує, вона сама має зрозуміти, що потрібно піти. В адміністрацію повинна вливатися свіжа кров. Бо свіжа кров — це свіжі ідеї.
Я, колись будучи в Америці, не без гордощів підкреслив, що працюю завкафедрою сім років. Так от, один професор мені сказав, що це дуже погано. Виявляється, в Америці, та й загалом на Заході, прийнято, що людина працює на одній посаді не більше трьох років. За цей час її повинні або підвищити, або понизити. Я люблю Гегелівську тріаду і у всьому її бачу, що через три роки, через три моменти в житті щось нове з’являється. Я працюю в адміністрації вже чотири роки. Не скажу, що вичерпав свій ресурс, не мені це судити. До того ж є вище керівництво і т.д. Голова облдержадміністрації жодного разу мені не дорікнув, що я щось не так роблю. Мене цінують колеги, мені приємно тут працювати, я зустрівся тут із прекрасними, талановитими людьми. Бачу, що багато хто перевершує мене. Колись я думав, що в адміністрації сидять лопухи, які не розуміють, що роблять. Бо ж на дивані лежати і давати оцінку значно легше, аніж щось робити. Тут я зустрів людей, які набагато швидше роблять усе, ніж я. Особливо швидко орієнтуються в критичних ситуаціях. У таких ситуаціях треба приймати блискавичне рішення, мобілізувати усі наявні знання і вміння. Раніше, бувало, голова давав мені якесь завдання і я, як філософ, вважав, що маю тиждень-другий для того, щоб обдумати. Виявлялося, що рішення треба було приймати через п’ятнадцять хвилин. Отож спочатку для мене найтяжче було приймати швидкі рішення. Я не вмію цього робити. Це мистецтво, і люди часто не розуміють цього. Або ж взяти бізнес, там теж треба приймати блискавичне рішення. Це талант, якого в мене немає. Колись я навіть пробував цим займатися. Але я не вмію цього робити. Я не звик до матюків, до фальші, до тиску. Американці підрахували, що лише п’ять відсотків людей спроможні успішно займатися бізнесом. А загалом, кожна людина буде щасливою лише тоді, коли займе своє місце “сродне її душі”.