“В Україні найманство офіційно заборонено. У КК існує стаття 447 (покарання для вербувальників від 3 до 8 років, для самих найманців — від 5 до 10 років ув’язнення), розслідує такі справи СБУ”, — зазначає газета. Однак, як розповіли виданню в спецслужбі, в Україні за всі роки незалежності було порушено лише 4 кримінальні справи, у 1993-1995 рр. Це було пов’язано з конфліктом у Нагірному Карабасі, причому справи порушувалися за частиною 1 ст. 447, тобто щодо тих, хто вербував, а не відносно завербованих (пізніше з’ясувалося, що їх затягнуто обманним шляхом, а потім змусили воювати під загрозою смерті). Щодо учасників бойових дій (незалежно від того, де і ким завербовані) взагалі ніколи кримінальних справ в Україні не було, зазначає видання.
У той же час радник посольства України в Лівії Андрій Марченко заявив: “Ми не допускаємо, що в Лівії можуть воювати українські найманці”.
Як повідомило виданню інше джерело в спецслужбі, вербування відбувається в сусідніх країнах, наприклад, Польщі чи Росії. Там же видають завдаток. Великим попитом і, відповідно, великими грошима користуються льотчики й оператори ППО. Там зарплати доходять до 6 тисяч доларів, а якщо йдуть реальні бойові дії (на кшталт Афганістану), то винагорода може бути і 12 тисяч. Усього, за неофіційними даними, тільки в Африці (Лівія, Чад, Ангола, Нігерія та ін.) за нелегальними контрактами служать до 100 наших бойових пілотів і фахівців ППО. Причому, за словами джерела, і в Лівії є бойові літаки, пілотовані українськими пілотами.
Якщо ж говорити про тих найманців, які воюють “на землі”, то, за свідченням джерела, щомісячний оклад такого українського бійця в африканських країнах, як правило, не перевищує $2-3 тисяч, а то й менше. У той же час, інструктор, який має спеціальну військову освіту і якому під силу підготувати бойовий підрозділ, отримує від $5 до 7 тисяч. Фахівці з техніки — від $4 до 5 тисяч.
Командир екіпажу транспортного літака Іл-76 киянин Володимир Л., який неодноразово бував у “гарячих точках”, пройшов Афганістан, каже: “Наших льотчиків, які звільнилися з українських ВПС, можна зустріти скрізь — у Конго, Нігерії, Чаді, де завгодно. У тому числі я особисто спілкувався з нашими пілотами, які служать у Лівії. При цьому більшість із них виконує бойову роботу нелегально — офіційно вони наймаються, наприклад, у фірми з перевезення продовольства й інших мирних вантажів. А на практиці переважно доставляють зброю, боєприпаси, вибухівку. Облік таких випадків ніхто, звичайно, не веде, офіційних даних немає. Тому в МЗС, Міноборони, СБУ усе заперечуватимуть. Але якщо в Україні немає роботи, то зрозуміло, що її повно на інших континентах, і людей, які не розучилися літати, в надлишку”. За словами Володимира, літаки Ан-12, Ан-26, які там використовуються, дуже старі, ще радянського виробництва, “літають на чесному слові”, з давно відпрацьованим і багаторазово продовженим ресурсом, тому часто зазнають катастрофи й аварії. Окрім літаків, зустрічалися йому і вертольоти Мі-8, а також бойові “крокодили” Мі-24. Це вертольоти вогневої підтримки, призначені для бою. “Екіпажі, в основному, укомплектовані українцями та росіянами, — уточнює льотчик. — Їхня зарплата, в залежності від інтенсивності польотів та ступеня ризику, коливається від 100 доларів за льотну годину до 10 тисяч на місяць і більше”.
