Найменший населений пункт громади функціонує без школи, амбулаторії та магазину.
Про історію села Карачун розповідає програма “Село… де люди?” наСуспільному Рівне.
За словами голови Малинської громади Анатолія Дімітрова, село Карачун — найменший населений пункт громади. Зараз там зареєстровані 26 мешканців, з яких дев’ятеро — діти. Восьмеро з них навчаються у школі, одна дитина — дошкільного віку.
“Дане село не має ніякої інфраструктури: ні амбулаторії, ні ФАПу, ні школи, ні магазину. Помаленьку функціонує, і народжуються тут діти, яких не було понад 20 років. То я вважаю, що це село має перспективу”, — зазначив Анатолій Дімітров.
Особисті спогади та історія села
Голова громади добре знає Карачун з дитинства. Його бабуся жила у селі до 2000 року, а він гостював у неї та допомагав по господарству. За його спогадами, Карачун був селом працьовитих людей та хліборобів. Мешканці тримали худобу — по одній-дві корови кожна родина, а один господар на хуторі утримував десять корів.
Діти із Карачуна навчаються у школі, до якої їх щодня привозить автобус. Раз на місяць до села приїжджає пошта, яка доставляє продукти та пенсії.
Наталія, корінна жителька Карачуна, розповіла про побут у селі. Родина веде домашнє господарство, тримає овець, поросят, корову та коня. Чоловік жінки працює у Малушці та закуповує необхідні продукти в магазині. Коли потрібні хліб, дріжджі чи крупи, діти передають гроші через шкільний автобус, щоб їм привезли товари.
Читайте також: Тиха праця, що гріє фронт: сторож ліцею з Воскодавів виготовляє окопні свічки на фронт
