Уже доброю традицією стало в такий день розважатися і на заїжджих атракціонах, які наповнювали простір гуркотінням міні-вагончиків, вихором каруселей, музикою. Поряд із майданом розгорнулася жвава торгівля сувенірами, іграшками, солодощами.
На святі як на святі – були привітання міського голови М.Карапетяна, нагородження людей різного віку, які останнім часом проявили себе чимось особливим, були талановиті виступи місцевих самодіяльних артистів, а згодом і запрошених гостей, були різного роду змагання і святкова лотерея, в якій розігрувалися навіть велосипед і телевізор.
А головне – в Радивилові спостерігалося рідкісне пожвавлення, була піднесена атмосфера, було свято гарних юних людей і неперевершених дітей. До речі, їхні розваги влетіли батькам у чималу копійчину, адже атракціони обходилися в середньому двадцять гривень за десять хвилин «щастя».
Незважаючи на те, що всі магазини і заклади харчування працювали допізна в «мобілізаційному» режимі, на майдані не спостерігалося п’яних з’ясувань стосунків – можливо, тому, что кожному впадало у вічі: міліція несе службу справно.
Святковий феєрверк спалахнув над містом о пів на одинадцяту – і був напрочуд гарний як для малого райцентру. Але й після цього майдан вирував молоддю, звучали пісні зі сцени і мелодії з атракціонів, молоді люди танцювали. Так Радивилів відзначив 448-річчя від першої письмової згадки про нього в документах колись воєводського центру Луцька.
