Ідея створення у нашому місті музейного кварталу об’єднала представників інтелігенції, творчих спілок, культурно-мистецької спільноти. На разі її обговорення триває у соціальних мережах. Ідею випробовують на громадськості: зацікавленим пропонують підтримати ініціативу, доповнити її, а в разі схвалення поставити свій підпис під листом до влади Рівного з пропозицією втілити задум у життя.
Чому зараз?
Текст відкритого листа опублікувала рівненська журналістка, письменниця Людмила Мошняга на своїй сторінці у Facebook. У тексті зокрема, йдеться про те, що прийшов час «збереження і популяризації культурних надбань нашого краю через створення у Рівному локації, яку умовно можна назвати музейним кварталом, музейною вулицею чи музейним шляхом. Подібні локації існують у багатьох містах Європи, як от Музейний квартал у Відні, музейний острів у Берліні, музейний квартал у Мюнхені, тощо. Зрештою, і в Україні є приклад такої локації: це відома нам площа Ринок у Львові, де розташовано сім основних музеїв та їхніх відділів, а також декілька дрібніших експозицій.»
Ідею підтримали представники творчої інтелігенції міста. Тож підсумком зацікавлених обговорень став відкритий лист, який ініціатори планують невдовзі передати секретарю Рівненської міської ради Віктору Шакирзяну, а заодно й депутатам.
«У мене є коло однодумців, друзів, переважно з числа представників творчої інтелігенції, з якими ми часто обговорюємо розвиток міста, а, вірніше – відсутність цього розвитку. Можливо, це визначення звучить категорично, але я так кажу, бо маю з чим порівняти, – розповіла одна з ініціаторок створення в нашому місті музейної локації Людмила Мошняга. – Коли людина приїжджає до незнайомого міста, то куди вона йде в першу чергу? Звісно ж, що не в секонд-хенди, ломбарди чи аптеки (а якраз ці заклади найбільше процвітають на головних вулицях Рівного). Людина шукає музеї і найчастіше пізнає для себе нове місце саме через них. У кожному місті, яке цінує надбання своїх мешканців, є принаймні, декілька ключових музеїв: етнографічний, історичний, краєзнавчий, художній… Рівне єдиний обласний центр в Україні, де немає художнього музею, хоча ми маємо багато хороших художників і чудову художню школу? Ми також маємо багато інших талантів, але у нас не вміють показати їх надбання. А якщо це і робиться, то лише на одноденних заходах чи виставках. Яскравий приклад – формат музейних гостин. Тут виставляють чудові вироби народної творчості, але лише на один день у році. А потім ті перли народної творчості знову осідають у скринях майстрів, на горищах чи в коморах людей, які над цим працюють.»
Останнім поштовхом для дій стала нинішня робота доцентки культурології, заслуженої працівниці культури України Наталії Шолудько.
«Вона зараз працює над інвентаризацією та описанням експонатів музею виробів ковальського мистецтва. Їх практично одноосібно і практично повністю власним коштом зібрала меценатка Ніна Крока. Вона відома в Рівному, як засновниця міжнародного фестивалю «Металеве серце України». Завдяки їй та відомим ковалям, які на її запрошення приїжджали до Рівного, маємо родзинку нинішнього центру Рівного – алею кованих скульптур. Але мало хто з рівнян знає, що величезна колекція ковальських шедеврів зберігається у виробничому приміщенні на металобазі в промисловій зоні Рівного, де працює Ніна Крока. Чому б усю цю красу не виставити так, як вона на те заслуговує?
Інший приклад – фотомузей, створений фотохудожником Олександром Харватом в орендованому підвалі. Ця локація часто стає центром дуже цікавих подій, всеукраїнських і навіть міжнародних фотовиставок. Але все те фанати своєї справи роблять на голому ентузіазмі. Питається: де тут роль влади? Чому б їй не витягти надбання талановитих рівнян з промислових зон, з околиць, з підвалів, щоб зберегти їх, увіковічнити, показати у всій красі?» – продовжує Людмила Мошняга.
Де знайти місце для мистецького кварталу?
Ініціатори пропонують об’єднати наявні та майбутні музеї й культурні локації в єдиний пішохідний маршрут у центральній частині міста. Йдеться про вулиці Петлюри, Пересопницьку та 16 Липня. Включити до маршруту парк Лебединка з його алеєю кованих скульптур та Європейську площу.
Частина «шляху» вже існує: на Петлюри працюють Музей бурштину та Літературний музей Уласа Самчука. Водночас у приміщенні Народного дому пропонують розмістити нові експозиції. Зокрема, Музей трьох революцій, експонати для якого вже збирають демократичні рухи, що в різні часи базувались тут. А ще бібліотеку-музей «Просвіта Рівненщини ім. Тараса Шевченка». Просвітяни міста на чолі з Катериною Сичик зібрали понад 500 біографій просвітян, що діяли в Рівному в умовах окупацій у різні роки. А також понад 2 тисячі українських книг (і втому числі про історію Просвіти).
Ініціатива також передбачає розвиток інших локацій, які нині мають обмежені можливості — музею ковальства та музею фотографії. Фотохудожник Олександр Харват ініціює створення Дому фотографії. Є потреба і в просторі для музею Народної культури. Тут пропонують представити експозиції народних промислів і ремесел, якими славиться наше місто.
Автори ідеї переконані, що використання вже існуючих споруд не робить справу створення музейного кварталу ані безнадійною, ані надто дороговартісною. Проте їх дуже тривожить та обставина, що всі старовинні будівлі, які збереглися у місті, дуже стрімко переходять у приватні руки. Серед втрачених, зокрема, називають будинок на Театральній площі, де раніше знаходилась редакція газети «Зміна» і товариство «Знання». Кажуть: приватний власник дбатиме насамперед про те, аби отримати матеріальний зиск. Тому ініціатори проекту Музейного кварталу переймаються тим, аби в приватні руки не пішли нині занедбані приміщення Народного дому чи колишнього шкірвендиспансеру, які б могли послужити гарними локаціями для майбутніх музеїв.
«Цю фразу приписують Уінстону Черчиллю: на пропозицію урізати видатки на культуру під час другої світової війни він відповів: «То за що ми тоді вюємо?» Нехай не видасться ця думка надто пафосною, проте мушу сказати. Збереження надбань, які має наше місто у найрізноманітніших сферах його діяльності, для наших нащадків – це справа великої ваги. Можливо, навіть найважливіша, яку мусить зробити наше покоління рівнян, аби залишити після себе рідне місто цікавим, гарним, одухотвореним, таким, у якому хочеться жити рівнянам, і яке прагнеться відвідати людям з усієї України та закордоння», – додає одна зі співавторок ідеї Наталія Шолудько.
Як долучитися до ініціативи?
Зараз для цього є найпростіший спосіб: підтримати звернення ініціаторів до влади Потрібно залишити коментар з іменем та прізвищем, а також вказанням посади чи соціального статусу у коментарях під дописами Людмили Мошняги чи Наталії Шолудько у фейсбуці. Автори збиратимуть фактичні підписи ще упродовж понеділка – середи (30 березня – 1 квітня). А потім передадуть лист з підписами адресатам. Ну а якщо влада почує ініціативу і візьметься її розвивати, то роботи вистачить усім: і будівничим, і авторам експонатів, і меценатам.
