Від чого помирають люди?
Що так гнівить підхмарний пуп землі?
Чому одним таланить скрізь і всюди,
А інші в Божі засвіти пішли?
Мене ця філософія, мов хмара дощова,
Застала ще удосвіта, в сорочці для спання.
Мене ця філософія, мов блискавка яскрава,
Збудила серед ніченьки, коли я міцно спала.
Мене турбує вдосвіта і поночі коли:
Чому одні на фронті, кордони захищають,
А деякі без морфію на колії стрибають?
Мене ця філософія, як
Та лиха година,
Збудила й залоскочує, ще трішки й задушила б.
***
Ти незламна, хоч і беззахисна,
У безпутниці ти не пішла
Нам бруківкою шлях прокладено:
Від Майдану до ЄвроЖиття.
Ти незламна, хоч і беззахисна,
Та попри свій незрілий вік
На губах твоїх – то не сік з вишень
То війни неминучий слід…
Україно, в тебе є діти
То герої, а не шпана.
Дві прописки, два різні світи
Небожителі й смертна душа.
***
Тої ночі небо диміло,
Люди просили порятунку.
Того дня їм хати спалили
Злодії в лускатих обладунках.
Тої ночі сивіли діти,
Не говорячи про дорослих.
Того дня тремтіли в них ніздрі,
І вцілілі руки всохли.
Цього дня ми носимо квіти
Солдатам бегрішності.
Й читаємо молебень героям
Революції гідності.
Кристина Каренівна, 21 р. Київ
Вірші про війну на сході та мужніх героїв АТО
Кращі вислови Святослава Вакарчука про Україну
