У 25-річному віці відмовився від світського життя, прийняв чернецтво та вирушив до Єгипту, де провадив аскетичне життя. Згодом оселився в Палестині, мешкаючи у печері неподалік Йордану.
Згодом Порфирій переїхав до Єрусалима, де став священником і отримав посаду хранителя Животворного Хреста Господнього. У 395 році його, попри власне небажання, висвятили на єпископа міста Газа, де на той час переважало язичництво. Християни там були в меншості та зазнавали переслідувань.
Для утвердження християнства в регіоні Порфирій звернувся за підтримкою до імператора Візантії Аркадія та його дружини Євдокії. 401 року за їхнім указом у Газі закрили язичницькі храми, а головне капище Марни зруйнували, збудувавши на його місці християнський собор.
Святий Порфирій прославився даром чудотворення: зцілював хворих, виганяв бісів і передбачав майбутнє. Помер 26 лютого 420 року, залишивши після себе християнську громаду, яка значно зміцніла. Його життя описав диякон Марк у творі «Житіє святого Порфирія Газського» – одному з найдавніших агіографічних текстів.
Про це повідомляє ТСН, tsn.ua.
