За перші півроку 2013-го Донецька область отримала з держбюджету на 9,2 млрд. грн. асигнувань, дотацій і субвенцій більше, ніж у нього перерахувала. Підсумок – 25-те місце загального рейтингу з двадцяти шести. Більше платежів з бюджету довелося тільки на частку Києва – понад 11 млрд. (26-е місце). А от Львівська область опинилася на шостій позиції: за підсумками півріччя вона перерахувала до держбюджету на 356 млн. грн. більше, ніж з нього отримала. Втім, це далеко не рекорд. Найкраще бюджетне сальдо серед усіх регіонів продемонструвала Харківська область – за шість місяців звідси до бюджету надійшло майже 7 млрд. грн. чистими, пише investgazeta.net
Українці більше всіх в Європі платять за продукти харчування
Наприклад, на одного донеччанина за шість місяців минулого року прийшлося 2126 грн., перерахованих області з держбюджету, що відповідає 20-му місцю. Львів’яни – з показником 140 грн. перерахувань до центрального бюджету – залишилися на шостому місці. Кияни також зберегли за собою 26-те місце – обсяг субсидій і дотацій з держбюджету в розрахунку на одного жителя столиці склав 4072 грн. Це – найгірший показник з усіх регіонів. Зате на першому місці несподівано виявилася Полтавська область. Регіон перерахував до бюджету по 3757 грн. у розрахунку на душу населення.
Європейський Союз “подарує” Україні мільярд євро
Найпарадоксальніше, що розмір чистих надходжень від областей до держбюджету практично не залежить від величини регіонального валового продукту. У більшості випадків ці доходи співвідносяться тільки з одним показником – чисельністю населення регіону. Іншими словами, основні джерела надходжень – це податок на доходи фізичних осіб та податки на споживання, той же ПДВ. Доходи промислових та інших підприємств часто «йдуть» за місцем реєстрації головного офісу – в столицю або в офшори.
За вирахуваннями імпорту Україну по суті «годують» три області: Харківська, що видобуває нафту і газ, Дніпропетровська, де видобувається залізна руда, і особливо Полтавська, в якій розвинений видобуток одного, другого і третього. Вони забезпечують бюджет значними сумами рентних платежів та плати за користування надрами.
Крім цих трьох областей, «в плюс» у першому півріччі працювали лише Сумська, Черкаська та Львівська, а у Рівненській доходи і витрати практично рівні. Але тут, як видно з розрахунків, хороші результати пояснюються не стільки високим рівнем доходів держбюджету, які генеруються, скільки порівняно низьким об’ємом допомоги з центру в розрахунку на душу населення.
В Україні не буде обмеження на зняття депозитів
Практично в усьому світі бюджетні дотації спрямовані на те, щоб підтягнути економіку депресивних регіонів і в майбутньому зменшити їх потреба в дотаціях. Наприклад, у Мексиці гроші традиційно заробляли промислові та нафтовидобувні регіони, зосереджені на східному узбережжі і біля Мехіко. Але в останні два десятиліття більша частина грошової допомоги з центру системно вкладалася в розвиток сільського господарства та туризму – це дуже допомогло країні, коли державний нафтовидобувний сектор кілька років тому опинився на межі кризи.
В Україні все відбувається з точністю до навпаки. За рідкісним винятком обсяг дотацій визначається не структурними проектами, а сьогочасною політичною кон’юнктурою. Простий приклад: за словами Олега Устенка, коли його фонд проводив аналогічне дослідження в 2010 році, результати були зовсім іншими: дотації з держбюджету у розрахунку на душу населення були мінімальними в східних областях. І максимальними – у західних, за винятком хіба що Львівського регіону.
Повністю позбавитися від дотаційності нереально. Зменшити дотації і дати стимул до розвитку економіки могла б децентралізація бюджету. Принаймні, областям не потрібно було б спочатку відправляти більшу частину своїх доходів у центр, щоб потім чекати їх повернення. «Проводити цю реформу потрібно. Але тільки поступово, створюючи стимули для того, щоб області вчилися заробляти більше, адже зароблені гроші залишаться в їх розпорядженні», – пояснює Володимир Лановий. За його словами, у світовій практиці регіонах залишають зазвичай саме ті податки, які стягуються на місцях. Водночас платежі, що здійснюються до бюджету при імпорті, наприклад, імпортні мита або акцизи, йдуть в центральну скарбницю.
За останні 20 років подібні проекти десятки разів обговорювалися в ВР. Проте жоден із них не дійшов навіть до другого читання. Що не дивно. Адже коли кошти рухаються спочатку з регіону, а потім в регіон, на такому «русі» завжди можна непогано заробити. Крім того, такий «рух» – непоганий інструмент додаткового контролю регіонів центром.
