Нахабні водії маршруток, «бидло-паркувальники» — хто не пропускає рівненську швидку? [ЧАСТИНА 1] [Фото+Відео]

На станцію швидкої допомоги цього разу приходжу не сама. Беру з собою відеографа Валерію Цуканову. Дівчина фіксує усю поїздку на відео. Для експерименту нам дають «третю бригаду» — протишокову. Ця бригада надає допомогу при ДТП, ножових, вогнепальних пораненнях, самогубствах, тощо.

Не встигаємо познайомитися з медиками, як відразу лунає перший виклик.
Лєра сідає спереду з водієм і лікарем, а я розміщуюсь в салоні. Сирену вмикають одразу при виїзді зі станції. Перша перешкода для автомобіля швидкої — перехрестя вулиць Котляревського-Чорновола: там постійно порушують правила паркування.

Прямуємо до центру міста: на мості біля центрального ринку побили чоловіка.

— Ринок — одне з найскладніших місць для проїзду, — розповідає фельдшер. — Хоча зараз можуть і пропускати, як побачать людину з камерою. Будуть думати, що ДАІшники рейд проводять.
— З вами ДАІшники рейди проводять? — уточнюю.
— Буває. І штрафують одразу тих, хто не пропускає. То після таких рейдів деякий час водії бояться трохи. Але потім знову все те саме. В основному маршрутчики наглі бувають. Музику включать і «не чують». Взагалі їм не до нас, вони зайняті: гроші рахують.

На Проспекті Миру водій сигналить, щоб пропустили. На вулиці Набережній автомобілів, на диво, не багато. Хоча саме там, за словами медиків, бувають затори. До мосту, що на Пересопницькій, доїжджаємо без пригод. Проте, потерпілих там не знаходимо. Лікар ходить по мосту, розпитує людей: може хто бачив побитого.

— Оце так часто буває, викликають швидку, а по місту орієнтуються погано і вказують невірну адресу, — розповідає фельдшер. — Ми приїжджаємо, а там нема нікого. От як зараз. О! Оля! (окликає жінку, схожу на безпритульну, — авт.) Дивіться, це Оля. А ото сестра її коло неї. Це «друзі» швидкої. Постійні наші клієнти. У них то спроби самогубства, то бійки, то ножові... то сплять десь серед вулиці... Оля, як здоров'я?

Жінки, щось нерозбірливо бурчать собі під ніс і намагаються якомога швидше прошмигнути повз медиків.



— Та не переживайте ви так, ми цього разу не по вас, — заспокоюють медики. — Скажіть, ви тут нікого побитого не бачили?

Жінки знову щось знову буркнули, що, вочевидь, означало «ні» і бігом сховалися за рогом.

— А у вас ті самі «друзі», що і у міліції, чи інші?
— Деякі ті самі, деякі інші... Є у нас ще безногий бомж, котрий жебракує. Зараз сто відсотків під АТОшника «косить». А люди дають, думають: воював, ноги втратив. А він напився, колись заснув на холоді і відморозив кінцівки.
— Швидше за все, це неправильна адреса, — робить висновки лікар, не знайшовши хворого. — Зараз почекаємо, поки уточнять.

За кілька хвилин адресу уточняють з диспетчером і бригаду скеровують на інший міст на паралельній вулиці. Переїжджаємо туди.

«Вмикають музику і не чують сирени... не звертають уваги. Це сама найбільша проблема. Плюс величезна проблема — це парковки. Тобто народ приїхав, кинув свій автомобіль, де йому заманеться. А для нас це, звичайно, величезна проблема потім проїхати між цими автомобілями. Це сповільнює наш рух»


Помічаємо двох чоловіків. Один із них з розбитою головою. Виходячи з машини, спостерігаємо картину, як один чоловік намагається затягти іншого, закривавленого, в швидку. Поранений активно пручається.

— Це я вас викликав, — пояснює «рятівник», — Я його не знаю. Просто мимо проходив, а він лежав... А тепер не хоче їхати до лікарні.



З горем пополам медикам вдається вмовити побитого чоловіка зайти в машину, надати екстренну медичну допомогу та поїхати до лікарні на огляд.
Дорогою до медзакладу в салоні автомобіля він совається на ношах, рипається встати, походити по машині, розмахує руками біля дорогого обладнання і намагається завести розмову на тему: “Дєвушка-ви-хто-я-вас-не-знаю...куда-ви-мене-везете-я-впав”

Тим часом Лєрка в кабіні спереду з водієм і лікарем слідкують за дорогою.


« — Паркуються автомобілі зліва, справа... Он, будь ласка, стоїть справа значок «Парковка заборонена». А транспорт стоїть. В результаті створюються перешкоди для транспорту будь-якого… і нам в першу чергу...
тут перехрестя. Трошки напряжно його переїжджати..
Оце класика.
—Не чують чи не хочуть?
— Можливо не чують, а плюс буква «У» на машині («обережно, за кермом новачок», - авт.), бояться власного транспорту..»

 
Заїжджаємо на подвір'я центральної міської лікарні, що на вулиці Мірющенка, а там купа машин. Натикаємось на вантажний автомобіль, що розвозить товар по магазинах.

«Ось вам подарочок! Центральна міська лікарня. А треба завезти. Наприклад, пацієнт помирає. Його терміново треба доставити до реанімації. А тут отака картина»


Медики кажуть, що часто проїзд по території лікарні займає більше часу, ніж проїзд по місту.

— От треба доставити пацієнта в травмпункт. Спеціально для нього поставили пандус і сходи. А тут паркують автомобілі.



Лікар веде пораненого в травмпункт, а ми чекаємо на вулиці.

— Він все одно зараз звідси втече, — констатують члени бригади.

Блондинки за кермом, «бидло-паркувальники» — хто не пропускає рівненську швидку? [ЧАСТИНА 2] [Фото+Відео]

Повну версію відео можна переглянути у нашій відеогалереї.

Читайте також:

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: злі собаки і п’яні чоловіки [ЧАСТИНА 1]

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: наркодиспансер буйних не тримає [ЧАСТИНА 2]

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: п'яного і буйного батюшку доставляли до лікарні з «беркутом» [ЧАСТИНА 3]