— Я думала, що у п'ятої бригади (психо-неврологічної, - авт.) більше п'яних, ніж у вас.
— Це ще день просто. Вночі їх більше. А під ранок...Особливо біля 4 ранку, як закривається «мутант» (мається на увазі диско-бар, що на Київській в районі автовокзалу, — авт.)...
— Аааа, це ж «улюблена» дискотека міліції, — сміюся. — Щоночі вони там по сто разів бувають.
— Ми так само. Поки «беркут» там чергував щоночі, то спокійніше було, а зараз дурдом.
— Ви часто викликаєте міліцію на підмогу?
— Доводиться. Ми ж не маємо права бити «клієнтів». Нічого не можемо зробити навіть коли кидаються на нас, матюкають... Часом у людей просто поганий настрій, то вони й зриваються. Також нерідко возмущаються, що довго їдем. А буває, що і під'їхати до будинку неможливо. Бо понаставляють шлагбаумів, щоб машини не заїжджали у двір. А швидкій як проїхати? Або домофони! Не хочуть платити за встановлення домофону в квартирі, а лікар хай заходить, як хоче. Часто вночі всіх сусідів будимо, щоб хоч хтось двері відкрив. А потім заходимо в потрібну квартиру, а там кричать: “Ми вас півгодини уже чекаємо!”. А ми півгодини біля домофону стирчали. Або ліфти... Часто не працюють, а хворий на 8 поверсі живе. І ми сходами...
— Ну ладно ви сходами, — кажу. — А як хворий лежачий, а його в машину треба, щоб до лікарні...?
— То хворого на ноші і на плечі лікарю. Добре ще, якщо чоловіки в бригаді. А у нас більшість медперсоналу — жінки...

Поки ми розмовляємо, наш привезений «клієнт» виходить з травмпункту і починає кружляти біля входу. Підходить до припаркованого поруч таксі і шарпає дверцята.

— О, вже вискочив. Зараз ще до таксиста нарветься і знов получить...

І справді: таксист виходить з машини, підбігає до п'яного і з грізним виглядом щось кричить, замахуючись на нього кулаками. П'яний жестами показує: «А я шо — я ж нічо» і, підібгавши хвіст, скаче назад в травмпункт.

За кілька хвилин виходить наш лікар.

— Уже десь втік...
— Так виходив щойно, хотів ще від таксиста отримати, але потім передумав і зайшов назад.

Повертаємось «на базу». Лєрі треба підзарядити техніку, йдемо в приміщення. Центральний вхід в будівлі завжди закритий, тому заходимо з двору.

— А чого у вас центральний закритий постійно?
— Бо там повинен чергувати вахтер, а коштів на це не вистачає.
— Для чого вам вахтер? Ви ж пацієнтів сюди не возите.
— Не возимо, але часто вони сюди самі приходять. Ми ж зобов'язані всім надавати медичну допомогу. Буває таке, що проїжджають поруч і звертають сюди, бо комусь погано стало в машині. Або от живе тут бабця на Котляревського, а город у неї вище по вулиці. То вона зранку йде на город: зайде тиск поміряє. Ввечері йде з городу: знову зайде поміряє.
— А у нас в місті ж є ще і платна швидка, правда?
—Є. “Пульс”. Але там наші ж медики працюють.
— І багато у них викликів?
— Вистачає. Їх викликають, коли хочуть анонімності. Наприклад, не може людина вийти з «запоя» самостійно, а займає якусь посаду в місті і не хоче засвітитися.

Зарядивши техніку, їдемо далі по місту. Чорновола-Соборна — непроста ділянка дороги.

«—Маршрутка типу не бачить...проїжджав же — в дзеркало дивився...»


На зустріч мчать пожежники: теж з увімкненою сиреною.



В районі пивзаводу швидка починає посилено сигналити.

«— От же дамочка, бачиш...А як щоб в дзеркало подивитись? От цими такими машинами має займатися ДАІ. Номер? — ВК 0122»


Заїжджаємо в двір «Рівненської обласної клінічної лікарні». На території — на кожному кроці порушення правил паркування.



Знак «Паркування заборонене» (крім автомобілів швидкої допомоги) розтрощений і валяється на газоні під бордюром.




Як тільки ми під'їхали до приймального відділення, з приміщення одразу вибігли медики.

— Що сталося?
— Нічого... - відповідає лікар швидкої.
— Як нічого? То чого ви «шумите»? Наступного разу самі будете бігати...





Виявляється, лікарі обласної лікарні, як тільки чують сирену, повинні зустрічати швидку і хворого біля входу з ношами. Ми вибачаємось перед медиками за безпідставний «кіпі», пояснюємо суть експерименту і аплодуємо їх оперативності: адже вибігли рятувати «хворого» за лічені секунди.

Нахабні водії маршруток, блондинки за кермом, «бидло-паркувальники» — хто не пропускає рівненську швидку? [ЧАСТИНА 1]

Читайте також:

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: злі собаки і п’яні чоловіки [ЧАСТИНА 1]

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: наркодиспансер буйних не тримає [ЧАСТИНА 2]

Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: п'яного і буйного батюшку доставляли до лікарні з «беркутом» [ЧАСТИНА 3]