11.01.2016, 09:45

Власник Рівненського льонокомбінату Олег Червонюк: Вірю в свою країну [+ІНТЕРВ'Ю]

Збираючись на інтерв'ю до Олега Червонюка, почув від колег пораду: завітати принагідно у фірмовий магазин льонокомбінату. Ціни, кажуть, дешевші, ніж на ринку, а виробник — наш, місцевий. Під'їхавши до підприємства, побачив, що у магазині льонокомбінату справді багатолюдно, незважаючи на будній день.
“Знайомі, що торгують на ринку, вже напівжартома-напівсерйозно грозяться нам пікетувати льонокомбінат — мовляв, залишаємо їх без роботи”, – зізналась працівниця підприємства, з якою розговорився, очікуючи на інтерв'ю з Олегом Казимировичем. У його кабінеті якраз проходила робоча нарада з німецьким фахівцем — на льонокомбінаті встановлюють нове обладнання, яке дозволить ще збільшити виробництво тканини. Одне слово, життя на промисловому гіганті пульсує. Своїми спостереженнями й поділився з власником льонокомбінату на початку нашої розмови.

– У нас постійно іноземні гості — німці, білоруси, австрійці... Запозичуємо за кордоном кращий досвід, щоб застосувати його в Україні, – розповідає Олег Червонюк. – Роботи в нашій державі є дуже багато. Адже європейці вже облаштували собі комфортне житло, навчились робити гарні автомобілі, побудували якісні дороги... А в нас із усього того, що звичне для Європи, мало що є. Будь-який напрямок взяти – і він може стати успішним бізнесом, що дасть роботу українцям. Я вірю в свою країну і, попри всі перешкоди, залишаюся оптимістом. Більше того, є об'єктивні економічні фактори, які роблять мене оптимістом. Катастрофою не є ні корупція, ні криза. Світова криза – це і величезна проблема, і величезний стимул до розвитку всіх, хто є учасником ринку.

– А якщо говорити про розвиток льонокомбінату в 2015 році – які основні підсумки виділите?
– Увесь рік працювали над тим, щоб не зменшувати обсяги виробництва й кількість робочих місць, а навпаки – розширюватись, і цим давати адекватну відповідь на виклики ринку. Ми вдвічі збільшили і виробництво тканини, і випуск готової продукції. Відкрили з десяток магазинів у кращих торговельних центрах різних міст України, торгуємо вроздріб за оптовими цінами. Не маємо з цього надприбутків, зате є впевненість, що наші працівники стабільно отримуватимуть зарплату. Можна було би збільшити ціни, але тоді це дасть шанс продавати більше туркам і китайцям, а наші працівники залишаться без роботи. Допустити цього не можемо. Тому, орендуючи площі в торговельних центрах, ми успішно конкуруємо з відомими світовими брендами і продаж продукції генерує стабільну виручку. Це не надприбутки, але це ті кошти, які можна далі інвестувати у розвиток виробництва і забезпечувати своєчасну виплату заробітної плати.



– Проблеми з набором працівників немає?
– Коли кажуть, що немає охочих іти працювати – проблема часто полягає в рівні оплати праці. Застарілі технології, недостатня кількість обладнання – все це негативно впливає на продуктивність, а отже, не дає змоги виплачувати більшу зарплатню. Вихід – запроваджувати сучасні технології, купувати нове обладнання. А отже, зменшувати непродуктивні витрати, збільшувати ефективність – і мати можливість гідно оплачувати роботу працівників. Колишні радянські промислові підприємства мали можливість інвестувати в технології та обладнання, але за останні двадцять років їх розікрали. Колишні директори інвестували вкрадені гроші в “золоте кільце” котеджів навколо Рівного та інших міст України, натомість усередині міста залишились розвалини підприємств. Сьогодні такі люди беруться за голову, як при нинішніх тарифах на газ опалювати свої будинки площею 500 і більше квадратних метрів... У світі так не робиться. Я багато вивчаю зарубіжний досвід – там, якщо людина хоче жити у величезному будинку, то й за газ має бути готова сплачувати за світовими цінами. Це звичайний тверезий економічний розрахунок: жити за своїми доходами, витрачати відповідно до прибутків. У Швейцарії, банківській столиці світу, багато людей опалюють помешкання дровами, і лише в сильні морози вмикають газове опалення. Бути економними, розумно витрачати потрібно вчитися і нам.

– Знаю, що на льонокомбінаті останнім часом якраз працювали над впровадженням енергозберігаючих технологій...
– Ось-ось запустимо котельню на вологій щепі – думаю, тижні за два. І це дасть можливість економити до 80 відсотків газу, який споживаємо. Це – підсумок кількарічної роботи. Підходящу котельню знайшов сам, об'їздивши кілька країн, і це – наша конкретна відповідь на ті виклики енергоефективності, які постали перед ринком. Але вважаю, що допомагати вирішувати такі проблеми виробникам повинні й відповідні владні структури. У нас є цілі управління промисловості, економіки – це ж їхня робота допомагати бізнесу! Чиновник повинен приїхати на підприємство з запитанням: чим ми, держава, можемо вам допомогти? Взагалі, я мрію, що колись на засіданнях уряду найвагомішим буде слово саме міністра промислової політики, а не очільників силових відомств. І в політику повинні прийти люди справи – промисловці й виробничники, а не безробітні й демагоги. Саме з цього почнеться підйом економіки України. Це велика проблема нашої нації – всі готові критикувати Президента, але мало хто здатний прибрати у власному під'їзді. Мій підхід – інший: розвиток промисловості, розвиток виробництва, створення робочих місць, розширення ринків збуту, робота і зарплата для українців на рідній землі. Найкраща політика – це економіка. Саме вона має бути первинною, а не навпаки.

– Але і для економіки, і для політики спільним є таке поняття, як конкуренція. Вже згадував про ринкових продавців, які часом жаліються, що забираєте в них клієнта, “переманюючи” нижчими цінами й комфортнішими умовами до фірмових магазинів льонокомбінату. А на глобальнішому рівні — це конкуренція українського виробника з турецьким і китайським...
– Конкуренція — основа економічного росту. Вона супроводжувала мене все життя і на всіх рівнях. Коли починав бізнес, продаючи зубну пасту з картонного ящика на асфальті хмельницького базару, бо нема грошей орендувати собі торговий лоток – в мене теж були конкуренти: ті, хто стояли на вигіднішому місці. Максимум, що я міг тоді собі дозволити – з часом перейти на краще місце на тому самому ринку. Сьогодні у Рівненського льонокомбінату – кращі місця у кращих торговельних центрах різних міст України. Нині я конкурент і для багатьох людей у своєму рідному Хмельницькому, бо я створив там швейне виробництво, де працює велика кількість людей, і вони теж забирають у когось прибуток. Я конкурент для тих, хто не готовий заробляти менше на одному готовому виробі за рахунок зниження ціни при збільшенні обсягу продажів. Конкуренція – це рушій економіки. А економіка рухається не по прямій, а стрибками. Але для того і є керівники, щоб реагувати на ці стрибки, приймаючи відповідні рішення. Зростає попит на продукцію — збільшуй ціну і, таким чином, прибутковість. Падає попит — зменшуй ціну і на якийсь час не думай про прибутки. Тобто постійно тримай руку на пульсі, живи життям підприємства. Я у Рівному вже вісім років, але не почав тут бізнес з будівництва власного будинку, як багато хто. Я маю будинок у Хмельницькому, а тут живу на підприємстві. І думаю насамперед не про власну нерухомість у Рівному, а про подальше розширення виробництва на льонокомбінаті.

В економіці та бізнесі, взагалі у житті ніколи не можна зупинятись. Потрібно думати наперед і прораховувати ситуацію завтра й післязавтра. Саме тому плануємо наступного року більш ніж удвічі збільшити виробництво трикотажного полотна — з 8 тонн до близько 20. Плануємо перейти до ткацтва, за півроку освоїти виробництво джинсів. А далі буде виготовлення джинсів та тканини для сорочок, і все це дасть можливість розширити асортимент готової продукції – налагодити виробництво не тільки трикотажу, а й джинсів та сорочок. А це, у свою чергу, стане ще одним кроком до відродження льонарства.

До теми:

Олег Червонюк: Я міг би бути міським головою Рівного [+Відео]

Олег Червонюк: «Найкраща реклама – робочі місця і якість продукції» [+Фото]
Щасливе Рівне