Як рівненська журналістка лікувала зуби в «безкоштовній» поліклініці
Так як я геть не орієнтувалась в тому районі, мене супроводжувала гуглівська карта.
Якщо в приватного лікаря кабінет переважно один, то тут - поліклініка на 8 поверхів. Благо, на першому поверсі біля гардеробу є вказівники: «Реєстратура на 3 поверсі». І не треба ловити гардеробницю чи прибиральницю, чи ще когось за руку і питати «Що робити і куди йти?», як це буває в багатьох комунальних закладах.
На пост міністра - без освіти. Чи готові на це рівняни?
Підходжу до реєстратури. Працівники жваво розмовляють між собою.
— Але та баба кричала..
— Там пульпіт був, то ясно,що буде боліти
— Так аж з інших кабінетів всі повибігали, не могли зрозуміти.
«А може, ну його,той репортаж, не сильно і хотілось, — думаю собі. — Але ні, зараз вийду і вирішу, що мені і зуб, напевно, не особо потрібний… Он же ще скільки залишиться. А може, там баба просто з прибабахом була, всяке буває».
— Тук-тук-тук, доброго дня! — вітаюся з працівниками реєстратури.
— Доброго.
— Хочу зуб полікувати. Що треба?
— Паспорт маєте?
— Ага. Тримайте, — протягую паспорт у віконечко.
— Я вам можу виписати талончик на 14:40. Це найраніше (було близько 12:30, — авт..). Нормально?
Чи потрібно рівнянам залишати речі в комірчині супермаркету
— Пишіть. Нормально.
— Ким працюєте?, — запитує, щоб заповнити карточку.
— Я…ніким. («А може варто було сказати, що я журналіст? Але ні, раптом лікарю колись якийсь журналіст на ногу наступив. А тут я зі своїм зубом..»). Безробітна я, пишіть.
— Прийдете до лікаря в 14:40, ваша карточка там вже буде…
Щоб вбити дві години часу, знаходжу поруч якусь кав’ярню, і налаштовуюсь, аби не передумати: знеболювальну таблетку таки випила, тому зуб уже практично не болів.
В назначений час все ж повертаюся в поліклініку. На дверях кабінету лікаря висять таблички з графіком роботи, інструкціями, кого обслуговують безкоштовно і прохання: «без виклику і у верхньому одязі не заходити». Дивлюсь на свою куртку, але розумію, що з п’ятого поверху на перший в гардероб уже не піду.
Чекаю під кабінетом. Біля мене сідає якийсь чоловік.
— Вам на котру? — цікавиться.
— 14:40, — відповідаю, — а вам?
— 15:00.
На скільки зросли ціни на Рівненщині
— Двадцять хвилин на пацієнта? Не мало? — передчасно лякаюся. Але виявляється, що лікарів там кілька і нам до різних. — Ви тут вже були?
— На днях вночі так зуб прихватило, що швидку викликав і привезли сюди.
— Тут і вночі працюють?
— Так. Чергові лікарі є, знімають гострий біль. А тепер лікувати треба.
— Боляче тут лікувати?
— Ой, коли опухає все, то вже не відчуваєш того болю.
Виходить медсестра і запрошує мене у кабінет.
— Я…, — показую, що вдягнена.
— Нічого страшного, зніміть просто куртку тут і візьміть з собою до кабінету. Де ваша карточка?
— В реєстратурі сказали, що тут буде.
— Я зараз принесу.
Заходимо в кабінет. Серед безлічі жінок-лікарів мені «попався» молодий і симпатичний хлопчик.
Як перевірити якість молока і сметани в домашніх умовах
«Це в реєстратурі, напевно, побачили мої перелякані очі і спеціально мені саме цього лікаря дали. А може не так воно і страшно…», - заспокоюю себе.
— Кладіть речі і сідайте. Що у вас болить?
— Я не знаю, — сідаю у стоматологічне крісло. — Мене все болить.
Після огляду лікар виносить вердикт:
— Шостий зуб у вас болить. А «вісімку» («зуб мудрості», — авт.) треба вирвати.
— Угу, — приречено погоджуюсь і дивуюся, як то я ще при свідомості. — З шостого пломба випала. І взагалі я думала, що там нема чому уже боліти.
— Є. Будем чистити канали. Йдіть спочатку знімок зробіть.
Медсестра виписує направлення:
— Підніметесь на восьмий поверх, зробите знімок і назад до нас.
Йду на восьмий. Під рентген-кабінетом в черзі кілька людей. Але просувається швидко. За 7-10 хвилин заходжу, лікарка робить знімок, каже заплатити благодійний внесок 10 грн в сусідній кабінет. Плачу внесок, забираю знімок і повертаюся назад до свого лікаря.
Стоматолог оглядає рентген і робить укол знеболювального в десну.
— Ай, ай…, — нию.
— Ну потерпіть чуть-чуть. Трошки. От, все, — заспокоює лікар.
Хвилин п’ятнадцять чекаю в коридорі, щоб «взяв» укол і йду «на каторгу». Лікар, поки свердлить зуб, постійно питає, чи не болить. Але, коли починає чистити канали, біль уже відчувається. Ще один укол, але я все одно нию.
— Ну що, так болить?
— Ага. Нєа. Болить. Не болить. Я не знаю!
— Будете терпіти чи ставим миш’як?
— Ставим, — зітхаю, але довольна, що можна буде «звалити» звідси принаймні на сьогодні.
Поставивши миш’як і тимчасову пломбу, стоматолог назначає прийом на післязавтра.
— Миш’як вб’є нерв, але все одно прийдеться потерпіти наступного разу, ідеально не буде. А вдома, якщо сильно заболить, вийміть пломбу гострим предметом. Ну просто зуб запущений дуже, невідомо, як він себе поведе, — роз’яснює, побачивши мої "квадратні" очі після слів про гострий предмет.
— А. Ясно.
Як можуть зрости тарифи на тепло і гарячу воду у Рівному
Їду додому з розпухлою щокою, але рада, що, принаймні, взялась за лікування. Анестезія «відпустила» за години дві, а от опухлість на щоці так і трималась два дні. Зате зуб не болів і пломбу виймати не довелось.
Як виривали «зуб мудрості» («вісімку»)
За два дні чемно, як солдат строкової служби, приходжу на прийом в назначений час. Лікар цікавиться самопочуттям, чистить і пломбує канали. Я, як завжди, нию, лікар — заспокоює.
— Ви так «ойкаєте», ніби вас там не знати як болить…
— Та то я перелякана просто )))
— Йдіть робіть знімок.
Роблю знімок, повертаюся така ж перелякана.
— І вже не буде боліти?
— Буде ще більше боліти! ))) — сміється стоматолог.
— Дуже смішно! ))) — теж намагаюся посміятися.
— Ставлю тимчасову пломбу, наступного разу поставлю постійну. В який день вам зручно буде?
— Та в любий, крім п’ятниці.
— Зранку чи після обіду?
— Мені без різниці.
— У середу після свят на 11:00, нормально буде? Пломбування займе 30-40 хвилин, як мінімум. Там багато роботи.
— Нормально. Ну але вже не буде боліти? Точно?
— Точно. Канали запломбовані, все вже.
Втретє прийшла вже не така боягузка. І навіть не пищала поки пломбу ставили.
Як зменшити вміст нітратів у ранніх овочах [+ПОРАДИ]
— Будем далі лікувати? – запитує лікар по завершенню.
— Будем, — погоджуюсь.
— «Вісімку» треба рвати.
— Коли?
— Можна сьогодні.
Я мовчу.
— Можете зараз піти до хірурга і вирвати.
Кліпаю очима.
— Ну а може? Раз ви вже все одно прийшли…
— Ладно, — я здаюсь.
— Зараз медсестра вам розкаже, куди йти.
Я дякую лікарю за роботу і йду з медсестрою в коридор.
— Йдіть у кабінет в кінці коридору, занесете карточку, вас покличуть.
Сунуся в кінець коридору. Там черга: людей з десять. Радісних облич — жодного. Заношу карточку, сиджу в коридорі, чекаю.
За ці дні начиталася в Інтернеті про видалення зуба мудрості, «вісімки». Що це прирівнюється до операції, що ріжуть десну, часом зашивають, що купа крові, що можуть навіть лікарняний дати, що це все триває в середньому від півгодини до години… і ще купу «ужастіків». Тим, хто таке писав, легше було б його вибити, однозначно.
Яким буде курс долара влітку 2016 року [ПРОГНОЗИ]
Щоб вбити час, чіпляюся до людей.
— Ви вже тут були?
— Була, — відповідає бабця, яка сидить поруч.
— Боляче рвати?
— Та ні, то ж під уколом.
— Ага, а мені «вісімку»…
— І мені «вісімку», — підтримує розмову якийсь чоловік, — теж боюся.
Через деякий час кличуть до кабінету.
— Зробіть мені термоядерний укол, — заявляю з порогу. — А краще п’ять. Ну чи сім.
— Зараз зробим, — відповідає лікарка і вколює якийсь сильний укол. — Чекайте в коридорі.
Виходжу знову в коридор.
— Скільки коштує укол? — запитує уже знайомий мені чоловік.
— Шістдесят.
— А казали, що тридцять.
— Є і за тридцять, — підказує якась жіночка, — а є і безкоштовні. Майже всі, хто тут сидів, безкоштовні робили.
— Безкоштовні? — аж лякаюся, — ой, ні…
— Але ніхто не кричить, — зауважує жінка.
— Ага, теж звернула увагу.
Нарешті, звуть в кабінет знову.
— Правда боліти не буде? — задаю своє вже улюблене на сьогодні питання.
— То ж з уколом…, — відповідає лікарка, бере інструменти.
Видається, ніби щось хруснуло кілька разів протягом хвилини чи двох.
— Спльовуйте.
— Все???!
— Все. Тампон тримати півгодини. Дві години не їсти.
«Зашибісь», — я б сказала, якби могла відкрити рот. А так, тільки муркнула «дякую» і бігом вискочила з крісла.
Годинники вашого міста
До цього походу в державну стоматологію, я уявляла собі, що в бюджетних установах сидять (чи то відсиджуються до пенсії) дві з половиною баби Яги і баба Ніндзя, які весь день обідають і верещать на пацієнтів, щоб не швендяли туди-сюди і не заважали. Тому перше, що мене тут вразило — це ставлення до людей. Привітне і співчутливе, що навіть такий «кошмар», як лікування зубів уже не видається таким страшним.
В результаті за три походи в поліклініку я отримала практично новенький зуб, якому вже майже «гайки» були, і здихалась непотрібної «вісімки». За все про все близько 400 грн. І тепер не бачу жодного сенсу доробляти інші зуби десь в приватному кабінеті.
Джерело http://efirmedia.tumblr.com
Без зв'язку та електрики: як викликати екстрену допомогу під час відключень
Бувають моменти, коли зв'язок може врятувати життя вам чи вашим близьким.
переглядів: 586
Встигніть до 1 грудня: як подати документи на житлову субсидію у 2024 році
Для отримання житлової субсидії з 1 жовтня заяву і документи на її призначення потрібно подати до 1 грудня.
переглядів: 201
6 500 грн на кожну дитину: як отримати грошову допомогу в межах програми "Тепла зима"
В межах впровадження комплексного пакету «Зимової підтримки» для українських родин Міністерство соціальної політики запроваджує нову виплату “Тепла зима”.
переглядів: 238
Як урізноманітнити пісне меню: рецепти сніданків, які вам сподобаються
Піст — це чудовий привід оновити своє меню і спробувати нові страви, які не містять продуктів тваринного походження. Навіть у рамках обмежень можна створити поживний і смачний сніданок, який зарядить енергією на весь день.
переглядів: 257
Важливі рішення та саморозвиток: астропрогноз на 28 листопада
Дізнайтеся, що вам підготували зорі на завтра.
переглядів: 314