23.09.2021, 20:32

Фреска: що це таке?

фото з pomisna.info

Православна церква України продовжує пояснювати складні поняття, які мають стосунок до церковного життя.
Нещодавно на офіційній сторінці ПЦУ в мережі Фейсбук з'явилося пояснення, яке стосується фресок.




Фреска – це традиційна техніка розпису внутрішніх стін і склепіння храмів. Фарби у такій техніці наносяться на сирий, ще не висохлий тиньк (вапняну штукатурку). На території сучасної України найдавніші збережені фрески належать до античної епохи (поховальні склепи в Херсонесі Таврійському і Пантікапеї). У Криму фрески застосовували для оздоблення християнських храмів вже починаючи з V століття.

Але, безперечно, найвідомішим і найповнішим ансамблем автентичних фресок і мозаїк початку ХІ століття славиться Софійський собор у Києві. Його стіни прикрашають 3000 квадратних метрів фресок, визнаних шедеврів східнохристиянського мистецтва! Цей давній унікальний стінопис виконано по вогкому тиньку розведеними на воді мінеральними фарбами.

Осердям розпису Софії Київської є христологічний цикл у підкупольному просторі. Цей цикл називають святковим, оскільки його сюжети ілюструють найбільші християнські свята, які визначені Церквою для богослужбового шанування подій з життя Господа нашого Ісуса Христа. Земну історію Спасителя послідовно ілюструють фрески, розміщені в три рівні. Читаються вони, як книга – зліва направо і зверху вниз. Зі склепінь євангельська розповідь «спускається» на стіни.

Побутує думка, що фрески – ніби дихання храму. Це дійсно так, вони начебто розмовляють з нами, розповідаючи історію храму, історію народу, подій тих віків. Так, особливістю фресок Софії Київської є, що вони зображують не лише біблійні сюжети та святих, але й численні світські події з життя князівської родини, обставини і церемоніал прийому послів, царські заручини тощо.
На Русь мистецтво фрески прийшло з Візантії разом із прийняттям християнства та початком будівництва мурованих храмів. Археологічні та писемні джерела свідчать про поширення фресок з ХІ століття в Київській землі (Вишгород, Білгород, Заруб, Овруч) та Переяславі, а з ХІІ століття – і в Галицькій та Волинській землях (Перемишль, давній Галич, Володимир (нині Володимир-Волинський), Луцьк, Любомль, Бакота).

Відомо, що мистецтво фрески на наших землях активно використовувалося до XVI століття, а майстрів з Києва, Галичини та Волині запрошували оздоблювати храми навіть за межі сучасної України. Згодом фреску замінила клеєва техніка монументального малярства дерев’яних церков, олійне малювання тощо.
На початку ХХ століття мистецтво фрески почали відроджувати у школі відомого митця-монументаліста Михайла Бойчука. Але в другій половині 1930-х років під час антиукраїнських репресій художники-бойчукісти були репресовані, а їхній доробок – знищений.

Досі науковцями не розкриті всі секрети створення давніх фресок, матеріали і засоби, які використовувались тогочасними майстрами. Дослідники сходяться на думці, що при написанні фрески пігменти чи фарби наносились на вологу штукатурку, яку попередньо зволожували вапняковою водою. Тоді при засиханні виникав однорідний тиньк з малюнком. Більшість художників витрачали на роботу над значними фресками від 5 років, але чим довше майстер працював над шедевром, тим нижчою була його якість, адже тиньк від вологи починав кришитись.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Що таке ектенія?

Православна Церква України: що таке іконоборство?


Православна церква України: навіщо потрібна патериця?


Як довго можна казати "Христос Воскрес"?

Що таке Святки?
Щасливе Рівне