Тому й не дивно, що з дитинства дівчинка звикла розглядати картини сусідів. Та й мама, Тамара Федорівна, даремно, що інженер за освітою, постійно творила — то ліпила з глини, то робила гобелени…
Тому ідея відкрити свою художню галерею — швидше закономірність, ніж випадковість, вважає директор мистецької галереї “ЗУЗА” Зоя ЛАЗАРЧУК.
— Деякий час я жила за кордоном — навчалася у Польщі та Німеччині, але лишатись там не захотіла. Раптом виникло сильне бажання повернутися додому та розпочати власну справу, робити щось своє, близьке до душі. У цей же час мама отримала пропозицію від Спілки художників організувати художній салон. Мама у мене людина неординарна — енергійна, швидко захоплюється, вкладає всі сили та частинку душі у те, що робить. Так і розпочалося.
На вернісаж запрошуємо
і початківців
— Основна відмінність нашого невеличкого, можна сказати, камерного виставкового залу в тому, що намагаємося показати усіх гідних авторів, а не тільки членів Спілки художників. Головне, щоб у творах було авторське начало, щось своє, неповторне, цікаве для глядачів. Не хочемо зациклюватись на відомих художниках, які вже сформувалися, відбулися. До нас почали звертатися багато молодих людей. Це дуже приємно. Ми будемо вітати всіх. Спочатку плануємо залучати все-таки наших, рівненських, художників, а з часом думаємо показувати роботи митців з інших міст, проводити обмін між галереями.
Зараз у нас виставлена третя експозиція: мініатюри Касума Касімова — надзвичайно тонкі, душевні роботи. Першим був Олександр Гурістюк — дуже самобутній, цікавий художник, за ним — людина з мого дитинства — Ростислав Звягінцев, відомий бага-тьом, заслужений майстер.
Економіст
для мистецтва
— Як економіст я могла б придумати щось прибутковіше, — сміється Зоя. – Адже з самого початку було відомо, що заробляти на мистецтві — справа досить ризикова. Але це набагато цікавіше, ніж просто заробляти гроші. Задоволення, яке отримуєш, додає сил. Так вважає вся наша родина. Хоча в усьому є свої недоліки та переваги.
Це перша приватна галерея у нашому місті і ми часто чуємо скарги, що публіка не та. Але смак не розвивається сам по собі — потрібні музеї, галереї, щоб щось постійно виставлялося, щоби людина мала можливість сформувати свою думку про це. Виходить замкнуте коло. Галерей багато у великих містах, там, де достатньо потенційних покупців, відповідно й цінителів живопису більше. Думаю, що розпочинати треба з пропагування мистецтва, з навчання бачити прекрасне, відчувати його.
Картини у нас купуються, вони мають успіх. Часто відвідувачі беруть полотна для подарунка, особливо закордонним друзям. Є серед рівнян і справжні колекціонери. Я особисто знаю людину, яка придбала 20 чи 30 полотен одного з наших художників. Це очевидно, що мистецтво — не для широкого загалу. Все ж таки ним цікавиться обмежене коло людей. Але зате цікавиться постійно. Звичайно, більшість інтелігенції, але є й робітники, багато поціновувачів, які заробляють хороші гроші і вкладають їх у гарні речі.
Дуже добре, коли в нашій сфері не зациклюються лише на продажах. Це не суто комерційна справа. Іноді виставляють роботи художники, які не мають наміру продавати свої твори, але побачити їх — така насолода.
До нас заходить багато людей, не всі з них мають можливість купити картину, але приємно інше: коло постійних відвідувачів зростає, а, крім того, з’являються люди, що не тільки цікавляться мистецтвом, але й намагаються розвивати власні приховані таланти.
З нічого творять шедеври
У галереї можна не тільки переглянути картини, але й відвідати майстер-класи, які базуються на розвитку такого напрямку, як “хобі-лінія”. Там вчать працювати з дуже професійними матеріалами, які водночас досить прості у користуванні. Це різноманітні фарби, лаки, контури, барвники для батика, структурні пасти, маркери для тканин, аплікатори, фольга для золотіння, пастельний папір, картон, трафарети та багато іншого. Людина за їх допомогою може творити ексклюзивні речі, не маючи спеціальної підготовки. Можна декорувати одяг, сумочки, взуття, можна стилізувати посуд під старовину, зробити зі звичайної чашки чи глечика неповторну, особливу річ. Це заняття для людей, які зовсім не пов’язані з мистецтвом, але мають природне відчуття смаку і хочуть цим займатися. На тригодинних уроках ми показуємо різні технології, вчимо використовувати їх на практиці. Наші учні вчаться робити вітражі, освоюють розпис по тканині, займаються флористикою. Наприклад, наступної суботи збереться майстер-клас з технік старіння: у його відвідувачів з’явиться можливість зробити новий предмет дуже цікавим, з відтінком антикварності.
Галерея — це не лише виставкова зала та художній салон. Перш за все, це місце зустрічі людей, які мають спільні інтереси.
