— Давно планували відвідати Індію?
— Справа в тому, що відвідати індійське весілля мене ще торік запросив колега Малай Басу. Якраз у лютому планували одружитися його друзі. Тому я радо прийняв запрошення. Як з’ясувалось, весілля в Індії – цілий ритуал, який триває чотири дні. Сам наречений місцевий – з міста Барашат перемісття Калькутти, а наречена родом з Бангавала.
— Що найбільше здивувало у проведенні церемонії?
— Все весілля значно відрізняється він українського. По-перше, жінки та чоловіки здійснюють над молодими цілий обряд, який для нас, слов’ян, виглядав дивним, але цікавим. Гуляли весілля вдома та в готелі. Справа в тому, що у багатоповерхівці дах облаштований для проведення таких свят. Тут відбувається все святкування, в тому числі й приготування їжі.
— До речі, швидко призвичаїлись до місцевої кухні?
— Технологія приготування страв і інгредієнти зовсім відмінні. Але я вже не вперше буваю в східних країнах, тому куштував усе обережно. Втім, візуально страви виглядають дивно, а коли покуштуєш – смачно. А найголовніше – на весіллі в Індії абсолютно немає алкоголю. Всі гості святкують тверезі.
— Важко було адаптуватися до місцевих традицій? Якою мовою спілкувались?
— Індія виявилась дуже привітною до туристів. Хіба що в провінціях чи нетрях. Правда, мене скрізь супроводжував Малай. Хоча і так індійці дуже привітні, більшість добре знають англійську. Адже колись Індія було британською колонією. Незвично було, що багато побутової роботи виконують жінки. Так, коли я вранці кинувся застеляти за собою ліжко – всі збіглися на це подивитись. Там це обов’язок жінок. Я вирішив теж поділитися нашими традиціями і один із днів весілля був у вишиванці.
– Ви відвідували й неблагополучні райони індійських міст?
– Так. В Індії майже немає вільних від людей місць. Міста та невеличкі селища фактично з’єднані між собою. Повсюди хтось живе. Проте найбільше враження на мене справила місцева фабрика цегли, де живуть і працюють усі від мала до велика. (Детальніше про це читайте у блозі Олександра Харвата– авт.). В Індії все настільки перемішано. Наприклад, вулиці – це постійний базар наполовину з будівництвами, які ніколи не завершуються. У мене як у водія волосся дибки ставало від дорожнього руху в індійських мегаполісах. А індійцям хоч би що, вони звикли їздити у такому дорожньому хаосі.
— Коли рівняни зможуть побачити ваш фотозвіт з поїздки?
— Планую невдовзі відкрити фотовиставку з кращих світлин, зроблених під час поїздки. Просто зараз треба час, щоб переосмислити враження та вибрати кращі фото та тематику.
