У ніч на 15 червня російські війська здійснили чергову масовану атаку по території України. Одним із об’єктів, що зазнав пошкоджень, стала Києво-Печерська лавра — одна з найвизначніших духовних та історичних пам’яток країни, яка входить до переліку світової спадщини ЮНЕСКО.
Внаслідок ворожого удару була пошкоджена покрівля Успенського собору. Новина миттєво поширилася українським інформаційним простором та викликала широкий суспільний резонанс. Соціальні мережі заповнилися словами обурення, болю та підтримки. Не залишилися осторонь і мешканці Рівненщини, які активно висловлювали свої думки щодо чергового акту російського терору.
«Вони б’ють не лише по будівлях, а й по нашій історії»
Одним із перших на подію відреагував архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон. У своєму зверненні він наголосив, що для українців Києво-Печерська лавра є значно більшим, ніж просто архітектурний комплекс. За словами владики, для мільйонів людей це духовне серце України, місце, де століттями формувалася історія українського православ’я, де молилися князі, гетьмани та цілі покоління українців.
Архієпископ наголосив, що російські агресори вкотре продемонстрували своє справжнє ставлення до української культури, історії та духовної спадщини.
«Для російських агресорів немає нічого святого. Їхні ракети летять не лише у військові цілі чи міста. Вони летять у нашу історію. У нашу пам’ять. У нашу культуру. У нашу віру», — зазначив владика Іларіон.
Водночас він закликав українців не дозволяти ворогу зламати дух народу.
«Лавра — це не лише камінь і золото куполів. Лавра — це молитва. Лавра — це святість. Лавра — це віра мільйонів людей. А молитву неможливо знищити ракетою чи шахедом. Святість неможливо спалити вогнем. Віру неможливо розбити вибуховою хвилею», — підкреслив архієпископ.
«Що ще мають розбомбити, щоб люди прозріли?»
Гостро на подію відреагував і рівненський військовий та медик Юрій Поліщук. За його словами, російська агресія давно довела, що не визнає жодних моральних чи духовних меж.
«Яку ще лавру мають розбомбити під…, щоб ви перестали цілувати руки московським попам? Раби гундяєвські», — написав він у соціальних мережах.
Його допис швидко набрав значного поширення та викликав жваве обговорення серед користувачів. Чимало рівнян підтримали цю позицію. У коментарях люди наголошували, що особливо болісним є той факт, що частина українців досі підтримує структури, які мають зв’язки з московським церковним середовищем.
«Найогидніше те, що вони туди йдуть і несуть гроші на вбивство українців», — написав один із користувачів.
Дискусія навколо ролі Лаври
Не менш активно в мережі обговорювали й допис священника Юрія Пивоварчука. Його теза викликала неоднозначну реакцію. Частина людей погодилася з думкою про те, що трагедія мала б спонукати суспільство більше замислюватися над духовним життям.
«Вся стрічка заповнена новинами про Лавру. Щоб ви так до церкви ходили», — зазначив священнослужитель.
Водночас інші користувачі звернули увагу на те, що значення Києво-Печерської лаври виходить далеко за межі релігійної площини.
«Не для всіх Лавра має релігійне значення. Для багатьох це насамперед історична територія, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО. Це одна з найвідоміших пам’яток України та Європи», — писали користувачі.
Люди наголошували, що суспільна реакція була б такою ж гострою, якби російський удар припав по мечеті, синагозі, буддистському храму чи будь-якій іншій пам’ятці духовної та культурної спадщини. Окремо користувачі нагадували про численні заяви російських пропагандистів, які роками переконували власне населення, що російська армія нібито ніколи не завдаватиме ударів по християнських святинях.
Ворог воює не лише проти армії
Російський удар по Києво-Печерській лаврі вкотре продемонстрував справжню сутність цієї війни. Ворог не обмежується боротьбою проти українських військових. Під ударами опиняються житлові будинки, лікарні, школи, культурні пам’ятки та релігійні святині.
Росія намагається знищити не лише інфраструктуру, а й символи української державності, історії та духовності. Проте кожна така атака лише зміцнює переконання українців у тому, що боротьба триває не лише за території, а й за право зберегти власну ідентичність, культуру та пам’ять.
І якщо покрівлю храму можна відновити, то головне, про що сьогодні говорять українці, залишається незмінним: святість справді неможливо спалити вогнем, а віру неможливо зруйнувати жодною ракетою.
