10. Ніна Весельська, заступник директора РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал”
У Рівному та інших містах важко знайти жінку, яка понад 30 років віддала б комунальній сфері. Майже з десяток років Ніна ВЕСЕЛЬСЬКА очолювала обласне управління житлово-комунального господарства. Нещодавно перейшла на роботу в “Рівнеоблводоканал”.
Кар’єру комунальника Ніна Весельська розпочинала в обласному управлінні житлового господарства. Спочатку працювала ревізором, потім — економістом.
— Я ніколи не прагнула бути керівником, — зауважує пані Весельська. — Але так вийшло, що довелося працювати начальником управління в найважчій галузі господарства. Пригадую, коли на нарадах у профільному міністерстві була єдиним керівником-жінкою серед усіх регіонів України. Хоча не раз міністр мене ставив у приклад колегам-чоловікам.
Торік Ніна Весельська перейшла на роботу в “Рівнеоблводоканал”. Нині вона займає посаду заступника директора. Саме вона, а не виконувач обов’язків керівника підприємства, доводила на комісіях облради необхідність підвищення тарифів на воду. При цьому чітко, як досвідчений комунальник, обґрунтовуючи такий крок. Чого-чого, а компетентності та впевненості у собі їй не позичати. Очевидно, завдяки цьому вона стала довіреною особою сьогоднішнього керманича міста Володимира Хомка під час виборчої кампанії.
Завжди привітна й усміхнена, проста у спілкуванні, Ніна Іванівна не має особливих секретів кар’єрного росту та успішності керівника.
— Для кар’єрного росту необхідно чесно та добросовісно виконувати свою роботу, — ділиться секретом успіху вона.
11. Світлана Арістова, начальник територіального управління державної судової адміністрації в області
Життєвий шлях та кар’єра Світлани АРІСТОВОЇ без сумніву можуть зайняти достойне місце у переліку рекордів не лише України. Народилася в Хабаровському краї, виросла та навчалася на Івано-Франківщині. Першим місцем її роботи була школа у м.Бурштині. Майже 16 років керувала та розбудовувала місто атомників Кузнецовськ. Останні шість років очолює судову гілку влади на Рівненщині. У цій жінці поєднуються воля, сильний характер та намагання зрозуміти й допомогти кожному, хто до неї звертається.
Свою роботу в Кузнецовську Світлана Арістова називає основою життя. Адже місто очолила, маючи всього 34 роки. Найскладнішим у той період для неї було налагодити роботу таким чином, щоб люди відчули, що у місті є достойний керівник, справжній господар. А ще непросто було завоювати авторитет.
— Тоді, на початку 80-х, у Кузнецовськ з’їхалися аси з усього Радянського Союзу, — згадує Світлана Гнатівна. — А тут якесь дівчисько містом атомників керує. Колись один з міністрів, що відвідували Кузнецовськ, здивувався, коли мене побачив: “Де ви її взяли?” Свого часу я була наймолодшим міським головою в Україні. До того ж тоді жінок, які очолювали міську владу, було лише чотири. Тож прагнула знати про все, з розумінням ставитися до кожного, хто приходив зі своїми клопотами. Адже міський голова — це не лише посада, а й велика відповідальність.
Їй вдалося й авторитет здобути, й роботу налагодити, і стати одним з кращих керівників. Численні відзнаки та нагороди лише підтверджують це. Так само як і прохання повернутися, які часто отримує від політиків та звичайних мешканців Кузнецовська. Щоправда, знову очолити місто Світлана Арістова не планує. Нині головним для себе вважає вдосконалення роботи судової системи на Рівненщині, адже працювати є ще над чим. Коли Світлана Арістова очолила судову адміністрацію у 2002 році, установа займала одне з останніх місць в Україні, нині ж в ходить до п’ятірки кращих.
Усе її життя — у праці. Зізнається, що не вміє довго відпочивати. Має сто днів невикористаної відпустки. Сили ж черпає у роботі. Якщо випадає вільний час, любить провести його з рідними, онуками. Обожнює відпочинок біля моря. Вихідні весною та влітку родина Арістових проводить на дачі. Там пані Світлана вирощує квіти.
12. Любов Ковальчук-Зарх, головний лікар Рівненського обласного перинатального центру
Усе й завжди робити якнайкраще. Саме таким принципом керується головний лікар обласного перинатального центру Любов КОВАЛЬЧУК-ЗАРХ. Такий перфекціонізм, а ще любов до життя та оточуючих допомогли їй пройти шлях від акушера-гінеколога до керівника престижного медзакладу. Обожнює подорожі та бувати з сім’єю на природі. Найбільшим досягненням вважає щоденні перемоги над недугами своїх пацієнтів.
Прагнення до досконалості проявилося у майбутнього лікаря з дитячих років. Вона з медаллю закінчила одну з рівненських шкіл, навчалася в музичній школі. Коли ж вирішила стати лікарем, вступила на лікувальний факультет Львівського державного медінституту. Результатом навчання став “червоний” диплом. Продовжила освоювати фах лікаря-гінеколога в аспірантурі, захистила дисертацію та стала кандидатом медичних наук.
Більша частина її професійного шляху пов’язана з Рівненським пологовим будинком №1. Саме сюди вона прийшла після інституту, працювала акушером-гінекологом, завідувачкою відділення, заступником головного лікаря. Майже 10 років працювала в обласній лікарні. Потім повернулася в медзаклад, з якого починала свою кар’єру. Згодом його й очолила. Удосконалювала знання, набувала європейського досвіду як лікар у клініках Баварії. А з серпня 2008-го стала головним лікарем новоствореного обласного перинатального центру (створений на базі першого пологового).
Успішна жінка зазвичай не має багато вільного часу. Коли ж випадає така нагода, пані Люба намагається побути з родиною, відпочити на природі.
— Узимку їздимо на гірських лижах, влітку та восени ходимо по гриби, любимо подорожувати, — ділиться Любов Ковальчук-Зарх. — Збираємось разом на свята, співаємо, граємо на музичних інструментах.
Вона полюбляє музику та живопис. До моди ставиться спокійно. Адже переконана, що найпривабливіше в модних тенденціях — їхня демократичність, відсутність жорстких канонів.
Досягнувши значних професійних успіхів, лікар зі звичками відмінниці, Любов Ковальчук-Зарх намагається зробити свій медзаклад найкращим та мріє про щастя для своїх дітей.
13. Ігуменя Михаїла (Заєць), настоятелька Свято-Миколаївського жіночого монастиря
Церква мала вплив на неї завжди. Навіть у важкі для глибоко віруючої християнки радянські часи, не кажучи вже про часи Незалежності. Тому й не дивно, що серед найвпливовіших жінок Рівненщини з’явилась особа духовна, настоятелька Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря Української православної церкви Московського патріархату ігуменя МИХАЇЛА (в миру Заєць). До монастиря належить також скит святої праведної Анни у Дубенському районі (відомий у народі як Джерело святої Анни).
Ігуменя Михаїла — одна з наймолодших настоятельок монастиря в Українській Православній церкві Московського патріархату. Веде активну просвітницьку діяльність, є організатором постійних паломницьких поїздок святими місцями України та Росії.
Про вагу ігумені в церкві може говорити той факт, що вона була у складі делегації Українсько православної церкви, яка брала участь у виборах нового глави Російської православної церкви патріарха Кирила.
Має ігуменя, як дехто вважає, і вплив на світське життя. Зі зростанням у пострадянський період моди на “релігійність”, сильні світу цього (а саме міста Рівного) намагаються вінчатись, хреститись і проводити інші релігійні таїнства саме в Городоцькому монастирі. Впливові у Рівному люди вважають за честь отримати змогу спілкуватись з ігуменею Михаїлою, яка має незаперечний авторитет серед православних християн Рівненщини, які належать до Московського патріархату. Поважають її й священики інших православних церков.
14. Марія Рожко, заступник голови Ради Федерації профспілок Рівненської області
Заступник голови Федерації профспілок Рівненської області Марія РОЖКО головною рисою свого характеру вважає цілеспрямованість. Вона завжди бачила мету і завжди її домагалася. Це допомагало їй і у професійній діяльності, і в політиці, і просто в житті.
Народилася Марія Рожко на славній поліській землі — у селі Висоцьк Дубровицького району. Там, у маленькій хатинці, на печі зачитувалась книжками, які надзвичайно любила.
З тих країв доля занесла її до Острога, куди переїхали батьки, згодом — до Одеси, де навчалася в електротехнічному інституті зв’язку, а там — і до столиці, де поповнила свій багаж знань основами автоматизованих систем управління.
Уже тоді Марія Рожко стала єдиною на той час студенткою заочного факультету, на чий захист дипломної з’їхалися професори шести університетів.
Згодом вона стане знову єдиною. Єдиною жінкою, яка у радянські часи очолювала телеграфно-телефонну станцію.
— Звісно, що працювати у чоловічому колективі було нелегко, — пригадує пані Марія. — Тоді було не до жіночності. Доводилось бути жорстким… Доводилось керувати.
Вже у 18-річному віці стала депутатом Острозької райради, згодом двічі обиралася і до Рівненської міської ради.
Та найяскравішим періодом її життя на політичному олімпі, безперечно, можна назвати активну участь у ВПО “Жінки за майбутнє”. З тих часів здобула чимало друзів.
Сьогодні ж, обіймаючи посаду заступника голови Федерації профспілок Рівненської області, Марія Рожко тісніше спілкується з жінками і продовжує боротися за гендерну рівність. Очолює “Спілку жінок Рівненщини”, є учасницею клубу ділових жінок Рівного.
Але попри надзвичайно насичену професійну діяльність, Марія Рожко знаходила час і виховувати двох дочок, і берегти сімейне вогнище. Як винагороду за це — має чотирьох онуків.
— Який би ритм життя я не зберігала, завжди матиму вільну хвилинку побути з онуками. Для мене це не обов’язок, а життєва необхідність, — констатує вона.
