15. Ганна Чайка, головний лікар пологового будинку №2
Вона все своє життя прожила у Рівному. Рідне місто полишала тільки на шість років — для того, щоб здобути освіту в Київському медичному інституті. На думку самої Ганни ЧАЙКИ, саме робота на малій батьківщині дозволила їй набути статус впливової.
У медицині Ганна Чайка — 33 роки. Починала звичайною санітаркою, якою працювала два роки після закінчення школи. Після інституту пішла на роботу до пологового будинку №1, а вже з 1991 року, завдяки ініціативності та професіоналізму, і сама очолила пологовий будинок №2. До слова, визначну роль у виборі її професії відіграли батьки-юристи, чиїми стопами вона не захотіла піти.
За час трудової біографії Ганна Чайка встигла побувати і депутатом місцевих рад депутата. Тому сьогодні Ганна Чайка має нечисленних, але вірних друзів — колег по депутатському кріслу, до яких може звернутися в будь-який момент і з будь-якого приводу.
— Приємно, коли до людей звертаєшся і тобі завжди раді допомогти, — зізнається вона.
Нині Ганна Чайка очолює Комітет з охорони здоров’я громадянського парламенту жінок України. Постійно співпрацює та товаришує з Катериною Ващук, Юрієм Прокопчуком.
Втім свою впливовість Ганна Чайка більше пов’язує із вдало організованим колективом.
— Я дуже горджусь своїм ініціативним, активним колективом. Ми зараз є тренінговим центром для всієї нашої області, — ділиться пані Чайка.
Що ж до її впливовості, то підтвердженням цього факту може слугувати твердий характер Ганни Чайки:
— Взагалі не було таких проблем, які я не вирішила б.
У керівника пологового №2 та її чоловіка-лікаря дочка — теж лікар. Така собі лікарська династія намічається…
16. Віра Мельник, начальник міського управління соціального захисту населення
Депутат Рівнеради, начальник управління праці та соцзахисту населення Рівненського міськвиконкому Віра МЕЛЬНИК — яскраво виражений лідер. Майже півжиття — на посаді керівника. У її кабінеті буває більше сотні людей за день.
Зізнається, що у неї математичний склад розуму, нехарактерний для жінки. Можливо, це дозволяє їй знаходити спільну мову як з жінками, так і з чоловіками…
Цьогоріч у Віри Мельник професійний ювілей — 20 років, як очолює управління. Коли прийшла на цю посаду — підопічних мала 16 чоловік. Нині ж керує 122 співробітниками. Запевняє: великим колективом керувати неважко.
— Пам’ятаєте, як у славному радянському фільмі “Москва сльозам не вірить” — треба навчитися керувати трьома людьми, а далі… — іронізує вона.
Пані Віра народилася на волинській землі, а освіту здобувала у Чернігівському юридичному технікумі та Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка. Після чого й потрапила до Рівного. Але власних амбіцій було більше, ніж для керівника управління. Саме тому потрапляє до Рівненської міської ради.
Каже: в Рівнераді все-таки іноді доводиться користуватися тим, що вона жінка. Адже чоловіки до слабшої половини ставляться лояльно. Хоча й суперечок на політичній ниві між ними вистачає.
Хоча Віра Мельник і говорить про власну чоловічу логіку, та за час депутатської діяльності здружилася більше з жінками. З Ольгою Смолярчук, наприклад. Та й з директором Рівненської кондитерської фабрики Валентиною Петрук у неї не просто товариські стосунки…
В одному зі своїх інтерв’ю Віра Мельник зазначила: “Я яскраво виражений жайворонок”. Вона зазвичай прокидається о пів на п’яту або о п’ятій годині ранку. Саме тому за день встигає виконати безліч справ. Хоча і далі продовжує нарікати, що для роботи мало часу.
На вечір же залишає “святе діло” — перегляд новин. Пані Віра запевняє, що для неї надзвичайно важливо бути у курсі всіх справ. Як кажуть, хто володіє інформацією — той володіє світом…
17. Аліна Коваленко, голова Корецької районної ради
Минулоріч в інтерв’ю газеті “ОГО” Аліна Митрофанівна говорила, що завдячує своїми політичними здобутками народному депутату України Юрію Прокопчуку, але, мабуть, це все ж перебільшення. Свій політичний шлях Аліна КОВАЛЕНКО розпочала ще на початку дев’яностих. Стояла, так би мовити, у витоків створення Корецької районної ради. Була депутатом цієї ж ради попередніх скликань. Нині — лідер найбільшої фракції БЮТ та голова Корецької райради.
Має, як кажуть колеги, діловий, дещо чоловічий характер, що дає змогу знаходити спільну мову з чоловіками-політиками, серед яких зовсім не почувається “слабкою статтю”.
Якщо ще два роки тому її вважали стовідсотково людиною Прокопчука, то нині Аліна Коваленко дедалі більше стає самостійним гравцем, щоправда, подейкують, більш орієнтованою на іншого БЮТівця, заступника голови Рівненської обласної ради Валентина Кроку. Принаймні, кажуть, саме до його порад вона прислухається найбільше.
Завжди усміхнена, весела і комунікабельна, Аліна Коваленко тримає контакт не лише з політичними союзниками, а й з опонентами, що дає змогу консолідувати депутатські голоси для прийняття потрібних рішень. Можна з великою імовірністю припустити, що посада голови Корецької райради — не остання сходинка у політичній кар’єрі Аліни Митрофанівни.
Аліна Коваленко справжній патріот свого міста. Якщо попросите її показати вам Корець — про це місто знатимете все. Про нього вона може говорити годинами. Найдорожче у житті жінки-політика — її діти. Для своїх сина та дочки вона зовсім інша, ніж “на людях”: вираз її обличчя, голос міняється, коли вона розмовляє зі своєю дочкою по телефону. Тоді назовні, крізь діловий костюм, проривається звичайна українська жінка.
18. Катерина Дікіджі, майстер спорту України, чемпіонка України з плавання
Вона — багаторазова чемпіонка та рекордсменка України у плаванні вільним стилем, чемпіонка Європи 2007 року на дистанціях 50 та 100 м — ще в тринадцять років виконала нормативи кандидата в майстри спорту і майстра спорту України. Під час виступу в естафеті на Олімпіаді в Пекіні наймолодший член нашої збірної команди показала найкращий особистий результат, який в Україні вважався б рекордом.
У Пекіні з Катею стався конфуз — на примірці не зійшовся на спині замок купального костюма, який був закуплений для всієї команди. Довелося вдягати костюм від іншого виробника, що не завадило їй чудово виступити.
— Як і кожен спортсмен, що виступає на міжнародних змаганнях, мрію стати олімпійською чемпіонкою, — каже Катя. — У найближчому майбутньому хочу стати майстром спорту України міжнародного класу та встановити рекорди України у плаванні. Тому нині мушу тренуватись, тренуватись, і ще раз тренуватись! Тримати себе у формі, бо знаю, що в мене є чималі можливості, які належить реалізувати.
Дівчина рівняється на визнану в світі Яну Клочкову, а також на німкеню Бріту Стефан, яка стала олімпійською чемпіонкою в Пекіні.
— Але щоб сліпо наслідувати когось у чомусь — такого в мене немає. У кожного досвідченішого спортсмена є чому повчитись. У вільні від тренувань години я поглиблено вивчаю англійську мову, щоб вільно спілкуватись на змаганнях за кордоном, — каже Катя. — Читаю вузівські підручники та художню літературу. Хобі в мене — саме ж плавання!
Після майже річної виснажливої підготовки до Олімпіади та виступу на ній дівчині було важко відмовитись від тривалого відпочинку. Але змушена була його перервати, щоб розпочати підготовку до нових стартів у Європі.
19. Валентина Ярощук, директор Рівненської обласної державної бібліотеки
У царині культури та знань Рівненщини одне з лідируючих місць займає Валентина ЯРОЩУК. Вона пройшла шлях від рядового бібліотекаря до директора Рівненської державної обласної бібліотеки. Цю установу пані Ярощук очолює уже два десятки років.
На посаді керівника цій жінці довелося займатися невластивими для професії справами — ремонтувати дах, замінювати комунікації.
— Директор має бути господарником, — каже Валентина Ярощук. — Потрібно постійно працювати над собою, наприклад, знати будівельні норми, аби підрядник не надурив. Тобто у керівника знання мають оновлюватися не кожні сім років, як заведено, а три-чотири. Ніколи не можна зупинятися.
Валентина Ярощук має наукове звання — кандидат історичних наук, доцент РДГУ. Їй притаманний європейський підхід до роботи бібліотечної системи. Вона постійно впроваджує інноваційні проекти в бібліотеці — WI-FI Інтернет для відвідувачів, доступ до інформації слабозорих.
Директор обласної бібліотеки має дуже характерну рису — надзвичайно терпляча. Іноді доходить до того, що від неї починає потерпати сама. Проте якщо прийняла тверде рішення — назад вороття немає.
Без Валентини Ярощук не обходиться майже жоден захід в обласній бібліотеці. Публічні виступи вимагають завжди мати хороший вигляд. Але про жіночі примхи в одязі вона воліє не згадувати.
— Я працюю в такій сфері, що ніколи не мала великого достатку, — зауважує головний бібліотекар області. — Тому звикла себе обмежувати і мене це влаштовує.
20. Аліна Бондаренко, голова правління ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”
Аліна Бондаренко на власному досвіді доводить, що жінка може добитися успіху в енергетичній сфері. Уже два роки вона працює головою правління ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”. А починала кар’єру в компанії у Сарненському районі контролером електричних мереж.
Досить швидко Аліна Бондаренко переїхала в Рівне, стала працювати начальником дільниці. Вже з посади директора центрального регіону з продажу та розподілу електричної енергії потрапила в Казахстан, де обіймала посаду виконавчого директора з комерційних питань. Треба зауважити, що це сталося після того, як власником “Рівнеобленерго” стала американська енергетична компанія AES. У 2007 році Аліна Бондаренко повертається до Рівного та замінює Вадима Кухтія на посаді голови правління ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”.
— Не можу сказати, що з дитинства мріяла керувати. Як і всі дівчатка, спочатку хотіла бути вчителькою, потім лікарем, — зауважила пані Бондаренко. — Хоча задатки лідера проявлялися ще в школі: була старостою класу, а потім старостою групи в університеті.
Кар’єрний ріст, на думку Аліни Бондаренко, забезпечує постійне навчання.
— Розумієте, у державній компанії треба було попрацювати певний час тільки для того, щоб тебе помітили, — каже голова правління “Рівнеенерго”. — А підприємства, які заробляють гроші, мають свої цінності, рухаються вперед, по-іншому ставляться до персоналу. І головним критерієм є вже не вік, а те, чи здатна людина вчитися та ефективно працювати і досягати певних результатів.
Аліна Бондаренко вважає себе командним гравцем і багатьом успіхам вдячна колективу. Водночас зауважує — успіх посміхається тим, хто вміє працювати в команді та не боїться змін.
