Сьогодні, 10 січня, у день народження Василя Пилип’юка рівняни згадують людину, яка навчила дивитися важніше й глибше. Фотохудожник, митець, літописець свого часу — він залишив по собі не просто світлини, а цілий візуальний архів української душі.
«Сьогодні, 10 січня, минає 76 років від дня народження Василя Пилип’юка.
Мій батько – той, хто стояв біля колиски українського фотомистецтва. Розвивався його талант, розширювався творчий світогляд – і росла, наповнювалася сенсами, розцвітала неймовірна українська фотографія.
Безмежно вдячний своєму татові, адже завдяки, зокрема, його титанічній праці й самопосвяті ми можемо сьогодні насолоджуватися такою неповторною, такою багатогранною, такою самобутньою українською світлиною!» – написав син майстра, фотограф, видавець, член Національної спілки фотохудожників України Володимир Пилип’юк.
Митець з великої літери
Фотографи, фотохудожники та поціновувачі мистецтва згадують, яким був Василь Пилип’юк та що приніс у життя інших.
«Мав честь в скрутну годину спілкуватися з Василем Васильовичем! Три незабутніх дні у Рівному у 2006 році. Я працював в Фотоклубі Час. Особисто я монтував його фотовиставку і були ми в тому приміщенні бомбосховища вдвох. Батько засарував мене юнацьким запалом, як в юнака ,очі світилися. Далі мені пощастило потурати на його лекціях у МЕГУ ім.Ст.Дем’янчука. то була незабутня лекція купа історій як він з гвинтокрила робив фото оленів. Я був звільнений з посади завідувача кіно-фото лабораторії МЕГУ у лютому 2003 року. А поновив мене на цій посаді твій батько. Секрет був в тому, що він був простим та щирим та блискавичним», – пригадує Олексій Потянок.
«Світла пам’ять. Добра, чуйна людина. МИТЕЦЬ! Незабутні зустрічі. Незабутня поїздка в Китай, Незабутня поїздка в Карпати з студентами організована Василем Васильовичем. Рано пішов в далекі світи. Рано. Але яку пам’ять залишив. Царство Небесне», – пише Юрій Гармаш.
«Василь Пилип’юк – це знакова особистість. Велика повага йому за його багатогранну працю та велика шана за досягнуті результати!» – відзначає Horodyskyy Myhailo.
«Світла памʼять ! Сама перша моя участь в фотовиставці і бронзова медаль дякуючи Василю Пилипʼюку.» – пригадує Сергій Неупокоєв.
«Ех, Васильку! Не вистачає тебе, друже! Твоєї доброти, мудрості, таланту, емпатії, гумору… Передивляюсь твої фотоальбоми,в них було Твоє життя.» – каже Natalie Kozachuk.
«Непересічна постать в українському мистецтві !
Залишив великий мистецький доробок для України!
Світла памʼять!» – додає Наталія Гамкало.
«Бракує Василя Пилип’юка – творчого, дерзкого й рішучого – у наших нелегких буднях..!
Мав я щастя його добре знати, співпрацювати з ним!
Дякую Синові та Родині за продовження справи Батька!» – каже Зиновій Суходуб.
«Дякую, Господу, що мала можливість спілкуватись,із великим фотохудожником,митцем,,людиною світла і всього прекрасного. Чоловік, який міг об’єднати все в одному, і бачити в усьому світло і позитив….
Тільки, дякуючи йому на початку дев’яносто років світ почав пізнавати справжню красу фотомистецтва.
Паном потрібно народитись….
І пронести цей титул на протязі всього життя.
Дякую за все вам Маестро краси! Вічна пам’ять.» – пише Lyubov Havor.
Особливість творчості маестро
Василь Пилип’юк умів бачити красу там, де інші проходили повз. Його камера фіксувала не лише пейзажі, храми чи обличчя людей — вона зупиняла мить життя, наповнену змістом і тишею. У кожному кадрі — повага до традиції, любов до землі, до людини, до історії. Саме тому його фотографії сприймаються як щира розмова, а не як холодна фіксація реальності.
Фотохудожник був не лише майстром кадру, а й людиною великої культури та відповідальності. Він розумів силу зображення і ставився до неї як до служіння — пам’яті, національній ідентичності, правді часу. Його світлини й сьогодні залишаються актуальними, бо в них — живе коріння, з якого проростає майбутнє.
Помер Василь Пилип’юк передчасно, повертаючись автомобілем з Київського національного університету культури і мистецтв, де працював завідувачем кафедри фотомистецтва, під час зупинки неподалік Рівного. Він знепритомнів. Швидка допомога доставила його до реанімації. Діагноз — масивна розшаровуюча аневризма грудного відділу аорти. Між 6 і 7 ранку 18 листопада 2017 року пішов з життя. Поховали фотохудожника на 50 полі Личаківського цвинтаря у Львові.
