Старший солдат Валерій Степанович — військовослужбовець 23 інженерно-позиційного полку Збройних сил України, пиляр лісопильного відділення інженерно-маскувального взводу.
Родом він із Дубенщини, з краю, де праця й відповідальність завжди були життєвими цінностями. Сьогодні Валерію виповнюється 60 років, і свій ювілей він зустрічає не вдома, а у військовій формі — разом із побратимами, виконуючи бойові завдання.
За плечима у нього — довге й насичене життя. Валерій має сім’ю, двох дітей та онуків, якими щиро пишається. Саме думка про рідних, зізнається боєць, допомагає триматися у найскладніші моменти служби.
Від мирної професії — до військової служби
У молодості Валерій Степанович проходив строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, працював будівельником, а згодом зайнявся підприємницькою діяльністю у туристичній сфері. Його будні були звичними: робота, родина, плани на майбутнє. Ніхто тоді не міг уявити, що ці плани зруйнує повномасштабна війна.
З початком вторгнення росії в Україну Валерій сам звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Каже, не вагався ні хвилини.
«Я не втікав і не ховався. Прийшов, бо розумів — так треба. Але у військкоматі відправили мене додому», — пригадує він.
Тоді мобілізації завадили медичні показники. Проте думка про обов’язок перед країною не полишала чоловіка.
На передовій інженерної оборони
Через два роки Валерія таки призвали до лав ЗСУ. Після навчання в одному з навчальних центрів він отримав направлення до 23 інженерно-позиційного полку. Далі — відрядження та ротації на різних напрямках фронту.
Разом із побратимами Валерій будував фортифікаційні споруди — укріплення, які щодня рятують життя українських воїнів і стримують ворога. Це важка, виснажлива і водночас надзвичайно відповідальна праця, де помилка може коштувати надто дорого.
Побратими знають Валерія як стриманого, небагатослівного, але надзвичайно надійного бійця. Він не говорить багато про себе, зате сумлінно виконує кожне завдання, демонструючи зосередженість, професіоналізм і відповідальність.
Мрії без гучних святкувань
Свій 60-й день народження Валерій Степанович зустрічає без урочистостей. У нього немає списку матеріальних бажань чи планів на святковий стіл. Його мрії прості й водночас великі — Перемога і зустріч з рідними, які нині «розкидані» по різних містах і країнах.
«Можливо, Перемога збере нас разом, як колись», — говорить він тихо, але з вірою.
За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові та військовій присязі, незламність духу, зразкове виконання службового обов’язку і високий професіоналізм старший солдат Валерій Степанович нагороджений почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку — «Надійний захист у бою».
