Як покращити останні дні смертельно хворих Рівного?

Хоспіс, що у місті Дубно, розрахований на 45 пацієнтів, проте наразі він не заповнений повністю.

- Найбільше у нас було 39 хворих, - говорить головний лікар Дубенського хоспісу Михайло Кружайло. - Є райони, які взагалі не направили жодної людини, хоча це нонсенс, щоб у районі не було жодної невиліковно хворої людини.

На Рівненщині міжрайонний онкодиспансер реорганізовують у хоспіс

За словами заступника начальника УОЗ Рівненського міськвиконкому Вікторії Покоєвчук, не завжди люди погоджуються з тим, щоб такого хворого направляти в лікувально-профілактичний заклад на останніх його місяцях життя. Проте існування такого закладу - це психологічне, фізичне та матеріальне розвантаження для таких сімей. Адже тяжкохворі пацієнти повсякчас потребують спеціального догляду та знеболення наркотичними речовинами.

На Березнівщині створили хоспіс

Громадські активісти під час обговорення підняли проблему створення в області хоспісу для дітей. Адже щороку на Рівненщині вмирає до десяти невиліковно хворих дітей. А батьки ж просто не вміють надати їм кваліфіковану допомогу. Тим не менше хоспісу для дітей наразі немає навіть в Україні.

У Рівному говоритимуть, як допомогти невиліковно хворим

За інформацією прес-служби МОЗ, нині в Україні функціонують 12 хоспісів (вісім у системі охорони здоров'я, чотири – благодійні заклади) та 74 відділення паліативної допомоги, в яких розгорнуто 1136 ліжок. Перші хоспіси створили у 1994-1996 рр. у Харкові, Коростені, Івано-Франківську та Львові. Необхідність створення мережі хоспісів для хворих онкологічного профілю була вперше передбачена на державному рівні в Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки та Державній програмі «Онкологія» на 2002-2006 роки. Створення хоспісів у країні сьогодні має відображення в «Загальнодержавній програмі боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року».

НОВЕ У БЛОГАХ: Онкохворі провінційного містечка приречені на нестерпні муки?

Довідка:

Хоспіс (англ. Hospice) — медичний заклад, в якому перебувають важко хворі з прогнозованим летальним наслідком. У закладі працює переважно середній та молодший медичний персонал, доступ до пацієнтів відкритий для родичів та друзів.

Головна мета перебування пацієнта в хоспісі – покращення останніх днів життя пацієнта, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та членів його родини. Структура, фінансові та юридичні засади функціонування та утримання хоспісів доволі різні та мають свої особливості у різних країнах світу. Зокрема, в РФ хоспіси призначені лише для утримання онкологічних хворих, тоді як в Україні прийнятою є концепція більш широкого функціонального призначення хоспісів (для хворих на СНІД, церебросудинні захворювання – для пацієнтів, шо перенесли інсульт, мають важку дегенеративну, дементну патологію головного мозку тощо.

Паліативна допомога є підходом, що покращує якість життя пацієнтів та членів їх сімей у ситуації, пов’язаній із хворобою, що загрожує життю пацієнта. Така допомога надається через попередження та послаблення його страждань, шляхом ранньої ідентифікації та точної (бездоганної) оцінки та лікування болю і полегшення інших фізичних, психосоціальних та духовних проблем. Пацієнтами, що потребують паліативної та хоспісної медичної допомоги, є особи з хронічними невиліковними хворобами (онкологічними, серцево- та нейросудинними захворюваннями, хворі на ВІЛ/СНІД, нейродегенеративні ураження головного мозку, пацієнти в термінальних стадіях туберкульозу, цукрового діабету тощо). Паліативна та хоспісна допомога – це той напрямок діяльності органів охорони здоров`я та соціальної опіки, за яким в сьогоднішньому світі оцінюють цивілізованість держави та гуманність суспільства взагалі.