По іншу сторону ефіру: один день з рівненською радіоведучою Оксаною Юрченко [ЧАСТИНА 1]

В офісі «Треку» тихо. Сьогодні вона тут одна.

– Привіт! Заходь, – люб’язно запрошує Оксана. – Ходи в студію, потім проведу тобі екскурсію по офісу.
– Ти з самого ранку на свято працюєш.
– Ми постійно працюємо на свята, це нормальне явище. Сідай! – саджає мене в студії на крісло іншого ведучого.

Новий проект “Один день” на порталі OGO.ua

У студії – великий пульт, мікрофони, навушники, комп’ютер з великим монітором. Навпроти нас – скло, за яким переважно сидить або музичний редактор або гості, які приходять у студію.
Поки грає музика, мікрофони вимкнені, тому спокійно можна розмовляти.

– Ти знаєш, так люблю суботу. Так спокійно, нікого нема.
– Не скучно?
– Я ж працюю, не можу сказати, що скучно. Слідкую за ефіром, он «Таксофон» («Музичний таксофон» - програма для привітань, - авт..) зараз буде. Прибиральниця приходить по суботах, розважає мене: пилесосить, починає шуміти відрами ))) З колег час від часу хтось прийде… Дивись, мені чоловік на Миколая подарував «Марципан», – дістає з сумки шоколадку «Марципан». – Він знає, що я це дуже люблю, от і вирішив мене побалувати. А я ж Миколаївна! Пригощайся. Зараз я ще кави зроблю. Але спочатку погода...

Оксана дивиться на великий годинник, що висить у студії і телефонує в метеоцентр. Там не беруть слухавки. Телефонує за іншим номером і попереджає працівників метеоцентру, що зараз буде прогноз погоди.

– Вони ж у нас у прямий ефір виходять, – пояснює.

Ведуча включає мікрофон. Я розумію, що треба мовчати, інакше всі звуки зі студії вийдуть в ефір. Разом з працівниками метеоцентру Оксана проводить ефір, після чого знову включає музику.

– А якби ти їм не додзвонилась вчасно?
– Так у мене до них аж три телефони є! Он скільки у мене номерів на стіні висить. Це всі служби, яким доводиться часто телефонувати.

Йдемо на кухню пити каву. Там помічаю кілька спайок кукурудзяних паличок.

– Ого, скільки у вас паличок!
– Ми розігруємо їх в ранковому ефірі. Це так приємно, коли люди телефонують. Ходи на балкон, покажу тобі вигляд з вікна.

Не доходячи до балкону, Оксана відкриває двері в туалет.

– Глянь, у нас навіть в туалеті радіо! Це щоб ми постійно чули ефір. Тут все оперативно: мало що може статися. А тут у нас балкон, – виходимо на балкон. – Бачиш, який у нас гарний вигляд (офіс «РадіоТреку» знаходиться на 6-му поверсі, - авт.). Я люблю тут стояти, спостерігати. Он там – на балконі навпроти, люди каструльки повиставляли, наготували, мабуть, до свята… Так от дивишся часом на людей, у кожного з них своє життя, проблеми якісь…А сьогодні голуб прилітав: такий білий-білий. Так я собі придумала, що це він спеціально до мене прилетів! )))
– Ти такий «живчик» ))) Радіо це точно твоє!
– Так! Я обожнюю радіо. Це однозначно моє.
– Мені здається, це так важко і страшно: постійно говорити в прямому ефірі. Я, напевно, не змогла б.
– Зовсім ні! Мені, навпаки, здається, що в газеті страшніше. Я дуже поважаю людей, які пишуть, бо писати набагато складніше. Я можу писати, але це так відповідально, ти мусиш кожне слово перевіряти. А ефір – провів і забув, навіть якщо щось не правильно сказав. А ви перечитуєте свої тексти сто разів.
– Правильно! Ми перечитуємо. А коли говориш в прямому ефірі, то страшно щось «ляпнути».
– Не скажи ) Ну але в кожного своя специфіка роботи. Я, наприклад, не люблю музики. Не те що не люблю, просто настільки її переїдаю… От сідаю з чоловіком в машину, кажу: «Виключи!» , а він мені: «Будеш в маршрутках розказувати водіям» ))) Хоча, звичайно, наше радіо я слухаю: колег своїх, програми, новини.. Але не музику.

Повертаємось в студію. Оксана щось переключає на пульті.

– Ти сама музику підбираєш?
– У мене є музичний редактор. А на «Таксофоні» то я ставлю.

Звертаю увагу на купу дисків в коридорі.

– Нащо вам диски? То ж зараз все на комп’ютерах.
– Це уже антураж просто.

Хтось дзвонить у двері.

– О, уже хтось прийшов!

Йдемо дивитись хто. За скляними дверима стоїть якийсь чоловік. Оксана відкриває двері.

– Доброго дня! Я прийшов забрати подарунок.
– А ви хто?
– Інна виграла кукурудзяні палички…
– Ну на Інну ви не схожі! )))
– Так я її чоловік.
– Ну добре )

У студії дзвонить телефон, ведуча піднімає слухавку.



– «РадіоТрек»…

Додзвонювач повідомляє про ДТП, Оксана все записує і передає в ефір: «Будьте уважні і обережні на дорогах, по вулиці Чорновола сталася ДТП…..»

– У нас все оперативно, – розповідає мені. – Нам слухачі телефонують, повідомляють і ми одразу передаємо в ефір, тому багато про що дізнаємось першими.

По іншу сторону ефіру: один день з рівненською радіоведучою Оксаною Юрченко [ЧАСТИНА 2]

Інші статті рубрики:

Натовп “тітушок”, поліцейських і нардепів — репортаж із сесії Рівненської облради [ЧАСТИНА1]
Як обирали голову: репортаж із сесії Рівненської облради [ЧАСТИНА 2]
Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: злі собаки і п’яні чоловіки [ЧАСТИНА 1] [+Фото]
Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: наркодиспансер буйних не тримає [ЧАСТИНА 2]
Як рівненська журналістка зі «швидкою» чергувала: п'яного і буйного батюшку доставляли до лікарні з «беркутом» [ЧАСТИНА 3]