Шоколад просить на задніх лапках
Один з найкращих подарунків у своєму житті рівнянка Катерина Олексієвець отримала на День Ангела від кумів. Висловухий кролик став справжнім другом для Катерина. І хоч з того пам’ятного дня минуло вже три роки, вона й досі не може ним натішитися.
— Коли мені подарували кролика, то сказали, що це хлопчик. Я назвала його Васею. Але десь за півроку виявилося, що насправді це дівчинка. Ім’я змінювати не стала, а тому так вона і залишилася для нас Васею… Василісою, — розповідає Катерина. — Наш кролик — дуже розумна тварина. Просто обожнює ласощі: шоколад та цукерки. І коли випрошує солодке, то так смішно стає на задні лапки! Вона ще й у нас хитрунка. Коли залазила під тумбочку, то щоб виманити її звідти, ми підсовували шоколад. Зрештою, Василіса зрозуміла, що в такий спосіб можна отримувати свої улюблені ласощі і спеціально залазила під тумбочку.
Пані Катерина розповідає, що за характером кролик дуже подібний до котика. Любить, щоб його гладили, тискали.
— У клітці вона у нас тільки ночує, а вдень гуляє по кімнаті, — каже господиня. — Також вона дуже любить сидіти на дивані й дивитися телевізор.
Кролики взагалі-то не видають ніяких звуків, але Василіса може побурчати на маму Катерини, коли та сварить її за зроблену шкоду. А якщо хоче звернути на себе увагу, підходить і легенько штовхається.
Доглядати за домашнім улюбленцем, каже Катерина, у принципі, нескладно. Тирса, сіно, корм — все продають у зоомагазинах. Василіса, як і всі кролики, любить їсти бурячок, моркву, горіхи, травичку.
— До речі, до появи в нашій сім’ї Василіси ми любили готувати кролика в сметані. Тепер кроликів не їмо зовсім, — ділиться дівчина.
А ще Вася — дуже чуйна тварина. Вона добре відчуває настрій. Якщо щось не так, приходить і починає вилизувати. Вона випромінює стільки позитиву, що будь-який поганий настрій відразу зникає.
Боня любить солодкі вітаміни
Бажання завести кролика з’явилося у рівнянки Анастасії Заболотної давно. Але все якось не виходило. Дівчина довгий час не могла знайти тваринку до душі. Оскільки всі друзі та знайомі знали про її заповітну мрію, кролика дівчині таки подарували.
— Він живе у мене вже три роки. Це хлопчик, висловухий кролик (“баранчик”) — білий з руденькими плямами. Його звати Боня, — ділиться Анастасія Заболотна. — Висловухі кролики менш полохливі, швидше звикають до людей. Щоправда, “баранчики” більші від ангорських декоративних кроликів, не такі пухнасті, зате мають гарні обвислі вушка і дуже кумедно вмиваються.
За словами господині, Боня — дуже незалежний. Він не любить, коли його беруть на руки, зате йому подобається, щоб гладили по голівці, уважно прислухається, коли його називають по імені. Він хоробрий — не боїться навіть увімкненого пилосмока.
— Якщо хоче їсти, Боня бере миску і, як ув’язнений, починає нею бити по клітці, — розповідає про улюбленця Анастасія. — Коли ж випускаємо кроля із клітки, він швиденько робить собі запасну нірку за шафою, заносить туди все, що бачить, і починає гризти.
Боня любить свіжу травичку, салат, капусту — словом, все зелене. Узимку залюбки їсть сіно, хліб, печиво. А от моркву і яблука не дуже полюбляє. Найкращі ласощі для нього — спеціальні солодкі вітаміни для кроликів. Він звик до них і в певний час стукає лапками, вимагає свої цукерки.
—Якось Боня перелякав нашу собачку. Вона була ще маленька, а він її вкусив, — пригадує кумедну історію дівчина. — Мені здається, вона його й досі боїться, хоча й більша за свого нападника, тому що пильно спостерігає за ним. А коли Боня виходить із клітки гавкає і вимагає зачинити порушника.
Окрім кролика, у сім’ї Анастасії живе ще й білий кіт. Тому символів Нового року у родині вистачає.
— Звичайно, я вірю, що це добра прикмета. Адже я й сама за гороскопом Кролик, — каже дівчина.
Степан дивиться мультфільми
Третьокласнику Антону Сладковському кролика також подарували. До подарунка хлопець поставився відповідально: маленький господар старанно доглядає за руденьким Степаном. Сьогодні кролик — улюбленець усієї родини. Він товаришує з друзями Антона, вони разом дивляться мультики.
— Два роки тому батьки подарували мені маленьке, пухнасте руденьке кроленя. Воно вміщалося в татовій долоні й було зовсім беззахисним. Я назвав кролика Степаном. З того часу він став нашим улюбленцем, — розповідає Антон. — Живе кролик у великій клітці. Він має свою мисочку, поїлку та туалет. Я слідкую за чистотою в його помешканні, годую та підливаю воду.
Він, як усі вухастики, споживає капусту, моркву, яблука, сіно, зерно, спеціальний корм для гризунів. Влітку кролик живе на вулиці — пасеться на газоні, навіть їсть мамині троянди, бавиться у моїй пісочниці — риє там нори. На ніч я забираю його в дім, адже кролям шкідлива мокра трава. Взимку Степан гуляє по будинку.
Він любить моїх друзів, до всіх іде на руки. А ще дивиться мультики і полюбляє, коли йому чухають спинку. Також Степан любить, коли мама не бачить, гризти хатні рослини. Має наш вухастик подругу Соню — таку ж руденьку і пухнасту.
Всім дітям, які хочуть завести собі кролика, раджу спочатку прочитати щось про них. Потім переконати батьків, що це дуже хороша тваринка. Ну, й, звичайно, взяти всю відповідальність на себе: доглядати, годувати, слідкувати за чистотою в його клітці. Тоді ваша тваринка стане улюбленцем усієї сім’ї.
