Щоденні ротації, зруйнована техніка обабіч доріг і постійна загроза з неба — так виглядає реальність українських військових на сході. У цих умовах служить 27-річний Ярослав із позивним «Грім», військовослужбовець 23 інженерно-позиційного полку родом з Острога на Рівненщині.
Йдеться на сторінці 23 інженерно-позиційного полку.
Служба разом із батьком
До повномасштабного вторгнення Ярослав жив звичайним життям: навчався, проходив строкову службу, будував плани. У березні 2022 року разом із батьком пішов до військкомату. Після кількох спроб потрапити до війська обох мобілізували в один підрозділ.
«Це підтримка і водночас відповідальність. Ми б по-іншому не могли», — розповідає військовий.
Від перших виїздів до нової фази війни
Перші бойові завдання Ярослав виконував на Запорізькому напрямку, згодом — на Харківщині та Донеччині. Працював у зведених підрозділах, допомагаючи облаштовувати позиції, будувати укріплення та встановлювати інженерні загородження.
За його словами, сьогодні війна суттєво змінилася.
«Це вже інша реальність — війна дронів. Доїзд до позицій і повернення стали одними з найнебезпечніших моментів», — пояснює він.
Робота бойового медика
Окрім інженерних завдань, Ярослав виконує обов’язки бойового медика. Один із випадків, який він згадує, стався поблизу Покровська. Під час мінометного обстрілу поранило водія вантажівки.
«Час ішов на секунди. Ми витягли його, надали першу допомогу й евакуювали. Він втратив багато крові, але вижив. Це найбільша нагорода», — каже військовий.
Побратими і щоденна рутина
Після повернення з позицій робота не зупиняється: частина військових готує їжу, інші ремонтують техніку, перевіряють зв’язок або чистять зброю. Умовним «домом» для підрозділу стала стара хатина із забитими вікнами.
«Тут цінуєш прості речі: тепло, воду і можливість зняти бронежилет», — зазначають військові.
Мотивація і плани на майбутнє
Головною підтримкою для Ярослава залишається його наречена. Вони бачаться рідко, але саме ці зустрічі дають сили продовжувати службу.
«Я мрію про перемогу. Про весілля, сім’ю і просте мирне життя», — говорить він.
Історія «Грому» — це приклад буднів українських військових, де поруч із ризиком і відповідальністю є місце підтримці, гумору і планам на майбутнє. Поки вони виконують свою роботу, країна має шанс на стабільність і відновлення.
Читайте також: Як багатодітний батько з Рівненщини став техніком морської піхоти
