Рівненщина знову отримала трагічні звістки про втрати серед українських захисників. У Рівному, Дубні, Костополі, Володимирці та інших громадах області вшановують пам’ять військовослужбовців, чиї життя забрала війна або обірвалися під час служби та лікування. Серед них – молодий офіцер-прикордонник, який загинув у 22 роки, майор, що добровільно став на захист України, воїн-художник, який мріяв повернутися до улюбленої справи, та батько, який воював разом із двома синами.
Розповідаємо історії сімох захисників, із якими прощаються громади Рівненщини.
Іван Мазурок із Дубна: молодий офіцер загинув у 22 роки
Дубенська громада прощатиметься зі старшим лейтенантом Іваном Мазурком, життя якого обірвалося 18 серпня 2026 року під час бою поблизу Вовчанських Хуторів на Харківщині.
Іван народився 18 травня 2004 року в Дубні. Навчався у Вербському ліцеї, а згодом вступив до Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні. Військову професію юнак обрав свідомо. У 2021 році він став курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Після завершення навчання у 2025 році Івана направили на службу до 11-го прикордонного загону.
Попереду в молодого офіцера було ціле життя, професійне зростання та плани на майбутнє. Проте у 22 роки він загинув, захищаючи Україну.
Прощання з Іваном Мазурком відбудеться 13 жовтня об 11:00 на майдані Незалежності в Дубні. Після цього чин похорону звершать у Свято-Миколаївському монастирі. Поховають захисника на Алеї Слави. 13 жовтня у Дубенській громаді оголошено День жалоби.
Святослав Понарін із Рівного: добровільно пішов на фронт і знайшов своє покликання в армії
Рівне прощатиметься з 29-річним майором Святославом Понаріним, який помер 7 жовтня 2026 року в лікарні Дніпра.
Святослав народився 5 липня 1997 року в Рівному. Закінчив школу-ліцей «Елітар», а згодом навчався у Національному університеті «Львівська політехніка», де здобував освіту за напрямом хімічної технології переробки нафти та газу. Під час навчання пройшов військову кафедру, а пізніше служив зв’язківцем у Чернівцях. Наприкінці 2021 року після демобілізації повернувся додому.
Однак уже з початком повномасштабного російського вторгнення Святослав добровільно долучився до війська. За роки служби побував на найважчих напрямках фронту, зокрема під Бахмутом. Рідним розповідав, що саме в армії знайшов своє покликання.
Близькі згадують Святослава як вольову, хоробру та товариську людину. Він захоплювався спортом, мав багато друзів і дуже любив тварин. У його родині живуть два коти та собака. А ще у Святослава був домашній щурик, якого він часто брав із собою. У захисника залишилися дружина, батьки та сестра.
Прощання зі Святославом Понаріним відбудеться 13 жовтня о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Після церемонії запланована кремація.
Віктор Кохно з Костополя: художник, який змінив творчість на військову службу
Костопільська громада втратила 43-річного захисника Віктора Кохна. Він загинув 5 жовтня внаслідок атаки російського безпілотника поблизу Діброви Шосткинського району Сумської області.
Віктор народився 13 березня 1983 року. Дитинство та шкільні роки провів у Костополі, де закінчив школу №1. Із юних років захоплювався творчістю: любив малювати та грати на гітарі. Згодом навчався у Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука.
Працював за фахом на різних підприємствах, а в останні роки займався художнім оформленням пам’ятників. У травні 2024 року Віктор уклав контракт зі Збройними силами України. Служив на Сумщині майстром відділення інженерних боєприпасів інженерно-саперного взводу батальйону безпілотних систем.
Про свою військову роботу розповідав рідним небагато. На запитання відповідав із гумором:
«Роблю “подарунки”, а хлопці їх передають».
У травні 2025 року Віктор отримав поранення. Навіть після лікування, маючи обмеження за станом здоров’я, він повернувся до служби. Рідні згадують його як чесну, справедливу та чуйну людину, яка завжди підтримувала близьких. Його сестра Ірина розповіла, що брат мріяв повернутися до творчості, знову працювати руками, створювати нові речі та жити звичайним мирним життям.
Віктор не встиг створити власну сім’ю. У нього залишилися мама, вітчим, сестра та брат, який також перебуває на військовій службі. 13 жовтня Костопіль зустріне загиблого захисника. Об 11:40 жалобний кортеж в’їде до міста, о 12:30 відбудеться літія біля рідного дому, а о 13:00 – чин похорону в соборі Петра і Павла.
Після загальноміського прощання на майдані Тараса Шевченка Віктора поховають на «Новому» кладовищі в Костополі.
Анатолій Круглик із Люхчі: батько, який став на захист України разом із синами
Сарненська громада прощатиметься з Анатолієм Кругликом, якого побратими називали «Сивим». Анатолій народився 26 березня 1971 року в селі Глушиця. Закінчив місцеву школу, здобув професію у ВПУ-21 та багато років працював на Сарненській дистанції колії Львівської залізниці.
У мирному житті був доброзичливим і товариським чоловіком, любив грати на гармошці, а його дім часто наповнювався музикою. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Анатолій одним із перших став на захист України. Уже 25 лютого 2022 року вступив до 60-го окремого батальйону «Поліські вовки» 104-ї бригади територіальної оборони. Особливою сторінкою його військової історії стало те, що Анатолій воював разом із двома своїми синами.
Він пройшов важкі бої на Бахмутському та Куп’янському напрямках, брав участь в обороні Табаївки. Одного разу разом із побратимами провів 19 діб на позиціях без ротації, потерпаючи від холоду, нестачі води та їжі.
Про пережите згодом згадував:
«Останніх п’ять діб у Табаївці сидів в ямці. Холод був сильний, коліна відморозив. Після цього й потрапив в лікарню».
У 2025 році Анатолій продовжив службу в підрозділі матеріально-технічного забезпечення 15-го армійського корпусу. Проте здоров’я захисника погіршувалося. Він боровся з тяжким онкологічним захворюванням. 9 жовтня 2026 року Анатолій Круглик помер у віці 55 років.
У нього залишилися дружина Олена, сини Євгеній та Олександр із родинами. Прощання та поховання відбудуться 13 жовтня. О 10:30 заплановане відспівування у храмі села Люхча, об 11:45 – прощання в Глушиці, а о 13:00 – поховання на місцевому кладовищі.
Іван Захарчук із Володимирця: військовослужбовець помер під час лікування
Скорботна звістка надійшла й до Володимирецької громади. 9 жовтня 2026 року під час стаціонарного лікування у Володимирецькій багатопрофільній лікарні помер молодший сержант Іван Захарчук.
Він народився 14 травня 1980 року. Проходив службу в Мукачівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Військовослужбовцю було 46 років.
У Володимирецькій селищній раді висловили співчуття родині, близьким та побратимам Івана Олексійовича. 12 жовтня о 9:00 на центральній площі Володимирця було заплановано прощання з військовослужбовцем. Громада закликала мешканців прийти та віддати останню шану землякові.
Микола Голюк із Бугринської громади: понад рік вважався зниклим безвісти
12 жовтня у Рівненському районі попрощалися із захисником Миколою Голюком. Він народився 28 листопада 1989 року в селі Вільгір Бугринської громади. У січні 2023 року Микола долучився до Збройних сил України та вирушив захищати державу.
Із 25 липня 2025 року військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Для його близьких розпочався тривалий період невідомості. 7 жовтня 2026 року за результатами ідентифікації підтвердили загибель захисника під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоукраїнка Покровського району Донецької області.
Миколі було 35 років на дату, з якої він вважався зниклим безвісти. Після підтвердження загибелі громада змогла провести воїна в останню дорогу. 12 жовтня Миколу Голюка поховали на місцевому кладовищі у селі Вільгір.
Ігор Самолюк з Острозької громади: загинув у боях за Україну
Ще одна трагічна звістка надійшла з Острозької громади. Стало відомо про загибель військовослужбовця Ігоря Самолюка, який народився 6 жовтня 1985 року в селі Вельбівно. Ігор став на захист України та виконував бойові завдання, залишаючись вірним військовій присязі. Його життя обірвалося 19 січня 2025 року під час бою за незалежність України.
Захисникові було 39 років.
У громаді висловили співчуття рідним і близьким військовослужбовця та закликали зберегти пам’ять про земляка. Інформацію про дату та місце прощання з Ігорем Самолюком у повідомленні не уточнили.
Рівненщина пам’ятає своїх захисників
Сім різних життєвих історій, сім родин і громад, які переживають втрату. Серед цих військових – 22-річний прикордонник, який лише розпочинав офіцерську службу, художник, який мріяв повернутися до творчості, батько, що разом із синами захищав Україну, та воїни, які пройшли найважчі напрямки фронту. Кожен із них мав власне життя, захоплення, професію, родину та плани на майбутнє.
Для рідних вони назавжди залишаться не лише захисниками України, а й синами, чоловіками, батьками, братами та близькими людьми.
Світла пам’ять усім загиблим і померлим військовослужбовцям. Щирі співчуття їхнім родинам та побратимам.
За повідомленнями Рівненської міської ради, Дубенської, Костопільської, Володимирецької, Сарненської, Бугринської та Острозької громад.
