У редакцію ОГО надійшов лист від нашого читача Владислава Кондратюка, який пробує свої сили в художній прозі.

Ув’язнений український режисер нещодавно вийшов на зв’язок.

Ех, з якою радістю Елеонора - Елен, так тепер її називали, починала свій ранок. Щось було в її широко відкритих очах, якийсь надприродний блиск. У них частина Всесвіту, в них цілий світ - бездонна голубінь моря, любо в неї дивитися і бачити таку жінку…

Закоханість починається тоді, коли туга по людині долає тебе; коли ти ще не пішов, а вже хочеться повернутися назад; коли прийшовши додому не можеш спати, а їсти не хочеться....

Я забула, яке сьогодні число, день тижня і він забув, згадав тільки тоді, коли прокинувся на наступний ранок. Оце так перехід в свої фантазії, мріяння, бажання довершився і наново розпочався… Ой, спершу трохи історії…

Охохоньки!- зітхала Східна Красуня ( Дун Фан Мей Жень), з ніжністю думаючи про щось своє… Вона квітнула в тайваньських горах. А там за хмарами… Вогненно-жовте волосся, яке спускалося до рівня її литок, створювало захисне інформаційне поле навколо…

Наступне оповідання з авторського проекту відомої рівнянки Ольги Лук'янової Мои Звуки - кумедний випадок з життя викладачки музики, мами двох дітей, яка у далекі дев'яності була змушена торгувати на базарах Рівненського Полісся.

Наступне оповідання з авторського проекту відомої рівнянки Ольги Лук'янової Мои Звуки - про інтелігентних міських жінок, які через важкі життєві обставини гвалтують свою душу та гордість і йдуть торгувати городиною та копійчаним крамом на базарі.

Наступне оповідання з авторського проекту відомої рівнянки Ольги Лук'янової Мои Звуки - історія двох подруг. Як часто за щоденними життєвими клопотами забуваємо про найближчих людей. А потім - нічого назад не повернеш, не виправиш, скільки не плач, скільки не шкодуй...